Законом України „Про відпустки” (далі – Закон), зокрема частиною першою статті 18 Закону, та Кодексом законів про працю України (далі – Кодекс), зокрема частиною третьою статті 179 Кодексу, передбачено, що після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів (частина сьома статті 179 Кодексу, частина третя статті 18 Закону).
Порядок надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 181 Кодексу, відповідно до якої ця відпустка надається за заявою жінки, або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
У відповідності до частини четвертої статті 20 Закону особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу (навчання) до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати). Тобто, лише за умови надання довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу на повний робочий день, а також довідки органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про припинення їй виплати допомоги по догляду за дитиною (якщо така допомога була призначена), гарантовано право батька дитини, бабусі чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, на отримання відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги).
Слід зазначити, що з 1 липня 2014 року допомогу по догляду за дитиною скасовано.
Особам, які на 30 червня 2014 року мали право на отримання допомоги при народженні дитини у розмірі, встановленому на першу дитину, після досягнення дитиною двох років на наступні 12 місяців призначається щомісячна допомога у розмірі 130 гривень, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Після 1 липня 2014 року призначається лише допомога при народженні дитини у розмірі 41 280 гривень ― виплата цієї допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 гривень. Решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами (стаття 12 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”).
У разі, коли мати дітей перебуває у відпустці для догляду за однією дитиною до досягнення нею трирічного віку, для надання такої відпустки батькові для догляду за дитиною у цей же період підстав немає (немає довідки з місця роботи матері про те, що вона вийшла на роботу).
Із вищезазначеного випливає, що право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку батька дитини, баби, діда чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, є похідним від права матері на таку відпустку, тобто, мати може делегувати вище переліченим особам своє право на відпустку.
У випадку, якщо мати дитини працює і проживає за кордоном, на неї не поширюються норми Закону. Тобто, права на відпустку на території України ця жінка не має, а тому відповідно не можуть мати права на цю відпустку і особи, перелічені у частині третій статті 18 цього Закону.
Окрім того, у випадку, якщо мати дитини - приватний підприємець, вона не має права на будь-який вид відпусток, в т.ч. і на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки не перебуває у трудових відносинах, позаяк відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, у цьому випадку відповідно відсутня підстава і для надання батьку дитини чи іншим родичам відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Також не надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у випадку, якщо дитина перебуває на державному утриманні (частина п’ята статті 179 Кодексу).
ПРАВОВА ТА ТЕХНІЧНА ІНСПЕКЦІЯ ПРАЦІ ПРОФСПІЛОК
АПАРАТУ ФПУ
(За матеріалами сайту Мінсоцполітики)