IMG 1950

 

Шановний Володимире Борисовичу,   соціальні партнери, запрошенні!

 

Вперше в історії України Генеральна угода укладається на 3-х сторонньому рівні і це покладає на роботодавців додаткову відповідальність на стан економіки і соціального миру в Україні.

Готуючись до підписання ГУ, я ще раз перечитав текст угоди, а особливо перший розділ "Підвищення конкурентоздатності національного виробника та забезпечення зростання зайнятості" і звернув увагу, що цей розділ був остаточно узгоджений сторонами ще в лютому 2015 року і жоден із його 45 пунктів не втратив своєї актуальності за ці майже 2 роки.. І це є однією з головних проблем економіки держави, що за два роки нічого не змінилось, а стало значно гірше.

Ми останні 2 роки постійно говоримо про необхідність стабільності податкового законодавства і мораторію на його зміни. Але кожний новий   міністр   фінансів   пропонує   чергові   зміни.

Вдумайтесь, шановні колеги! З 2014 року в Податковий кодекс 54 рази вносились зміни.

Також неодноразово ми говорили про взаємну відповідальність держави і бізнесу. Але що виходить на практиці? В червні ДФС вирішила просто не відшкодовувати ПДВ, а це без малого 7 млрд. грн. і хтось поніс за це відповідальність? А якщо б бізнес вирішив в червні не платити податки - а це 41.1 млрд. грн.? Цікаво, якою б була реакція ДФС і держави? При таких умовах ведення бізнесу, про яку довіру платників до влади можливо говорити?

З   актуальних     питань     які   сьогодні   гостро     стоять     перед роботодавцями це:

1. Ручне втручання в процедури автоматичного відшкодування ПДВ, яке проявляється у виключенні з реєстрів на відшкодування сумлінних платників податків та накопичення заборгованості з відшкодування ПДВ, переплат, депонування коштів на ПДВ-рахунках тощо, що призводить до постійного відволікання обігових коштів підприємств в розмірі 90-100 млрд.

Є ще багато проблем, але за браком часу я на них не буду зупинятися. Практично всі вони є в І розділі нової Генеральної Угоди.

Чи є вихід із цього песимістичного сценарію розвитку країни? На наш погляд є і ми в свою чергу запропонували Уряду чіткий план модернізації економіки України який складений відомими вітчизняними вченими і бізнесменами із залученням міжнародних експертів. Цей детальний план передбачає п'ять головних напрямів, кожен з яких детально і чітко визначає покрокові заходи і неминуче призведе до зростання економіки не на 0,5-1% в рік, а 5%, без чого стрімкого покращення життя наших громадян не можливе.

Користуючись нагодою дозвольте мені вручити Вам цей План і запевнити, що ми готові активно долучитись до його впровадження!

Шановні колеги!

Зростання економіки неможливе без професійних кадрів. Це ще один виклик, який на нас чекає. Система професійної освіти ще не створена, а професійно-технічна вже зруйнована. Можливо настав час кардинальної реформи і одним із перших кроків це створення системи професійної освіти як складової системи навчання протягом життя (професійні навчальні заклади, ВНЗ 1-2 рівнів атестації, ЦПТО ДСЗ) і передачі її до управління Міністерства праці і соціальної політики, разом із формуванням державного замовлення на підготовку професійних кадрів. До речі в назві Міністерства я також не обмовився!

2. Незрозуміле відношення Кабінету Міністрів і Укрзалізниці до перевезення заявлених вантажів? Чому одні галузі є пріоритетними перед іншими? І чому гірничо-металургійний комплекс вимушений скорочувати випуск своєї продукції та ставити під загрозу робочі місця через таку політику?

3. Простоюючі заводи в нафтохімічній і хімічній галузях, які здатні виробляти конкурентоздатну продукцію, а замість цього імпорт цієї ж продукції з інших країн?

4. Зависокі ставки плати за землю, які індексувалися без врахування економічного становища у державі.

Окремо хотілось би зупинитися на незрозумілості валютного законодавства, яке є суттєвим гальмом для розвитку експорту. Ми зверталися до керівництва Національного банку України і просимо підтримки Уряду терміново розглянути можливість внесення змін до постанови № 342. Цими змінами слід розмежувати підхід з боку НБУ до "прозорих" компаній, і особливо компаній-експортерів, які у своїй діяльності чітко дотримуються вимог і норм закону і тих, чия діяльність, викликає певні сумніви.

Йдеться не тільки про обов'язків продаж 65% валютної виручки та зменшення до 90 днів терміну її повернення, що ставить українських експортерів у невигідне становище на світових ринках, але й про заходи з обмеження купівлі валюти навіть для сумлінних експортерів (надмірну бюрократизацію процесу через відсутність вичерпного пакету документів при купівлі валюти, 3-денне відтермінування купівлі валюти тощо).

Не так давно в суспільстві обговорювалася книга відомого норвезького вченого Еріка Райнерта «Як багаті країни стали багатими, і чому бідні країни залишаються бідними» яка показує, що багаті   країни   стали   багатими   завдяки   поєднанню   державного втручання, протекціонізму і стратегічних інвестицій, а не завдяки вільній торгівлі і що саме така політика була запорукою успішного економічного розвитку.

Шановний пане Прем'єр-міністр, шановні міністри! Перестаньте нарешті слухати поради різного роду теоретиків і неолібералів від "економіки", які в своєму житті не створили жодного робочого місця.

Зустріньтесь, проведіть особисто нараду з вітчизняними роботодавцями різних галузей, де обговорити всі ці проблеми з метою їх максимального вирішення.


Тому підписуючи цю Угоду ми вкотре сподіваємося, що очолюваний Вами, Володимире Борисовичу, уряд нарешті почне реальний соціальний діалог з вітчизняними роботодавцями в виробленні економічної політики державі.

Ми   ще   раз   наголошуємо про готовність   до   цього   діалогу   і сподіваємося, що та позитивна практика яка закладається останнім часом,     щодо     підтримки     вітчизняного     товаровиробника     буде продовжена!