Перш за все відзначу що зазначені в порядку дня питання на сьогоднішньому засіданні Національної Ради – це наша спільна ініціатива сторін, - підкреслив Григорій Осовий. - Їх вагомість підтвержується участю, в якості доповідачів Прем’єр-міністра, першого Віце-Прем’єр-міністра України та представників тристоронніх органів з усіх регіонів України. Це дозволить професійно і об’єктивно оцінити стан реалізації реформ на місцях та належним чином скоординувати зусилля соціальних партнерів на рівні центральної та регіональної влади у поточному році.
На думку профспілок позитивним підсумком 2016 року є зупинення падіння національної економіки, яке мало місце в попередні роки. Вперше відбулось зростання реальної заробітної плати, а з 1 січня вдвічі підвищено мінімальну заробітну плату. Показник обраховано на базі оновленого споживчого кошику, його реальної вартості.
З прийняттям Генеральної угоди соціальний діалог став більш динамічним. У минулому році профспілковою стороною опрацьовано понад 1100 проектів законів та нормативних актів, і частина цих ініціатив не була погоджена та повернуто розробникам на доопрацювання, по низці проектів діалог було переведено на рівень дискусій у законодавчому органі. Як позитив, трьома сторонами, під головуванням Прем’єр-міністра України у жовтні 2016 року створено Національний комітет з промислового розвитку, який напрацьовує пропозиції щодо реформ у вітчизняній економіці.
Сьогодні, Володимире Борисовичу, комітетом вже розроблено низку проектів документів, однак, нажаль, процес їх системного перетворення на рішення Уряду ще не запущено: напрацьовані стратегії розвитку авіабудування, оновлення рухомого складу залізниці тощо перебуває на стадії опрацювання.
Разом з тим у промисловості, де зайнято майже 3 млн. працівників на сьогодні немає жодної діючої програми розвитку, зростає собівартість виробництва через випереджаюче збільшення тарифного навантаження, що обумовлює кризовий стан не лише окремих підприємств, але й цілих галузей.
За минулий рік скоротились робочі місця у хімічній промисловості, машинобудуванні, приладобудуванні. Як наслідок, майже 3 роки рівень безробіття майже 10%. Одночасно з відсутністю пропозиції вакансій, низькою якістю робочих місць та незадовільним рівнем заробітної плати, посилився відтік кваліфікованої робочої сили за кордон.
Майже на всіх підприємствах, які я відвідував останнім часом, керівники відмічають критичний брак кваліфікованих інженерних та робітничих кадрів.
Ми вважаємо помилковим поспішне рішення щодо тотальної передачі на місцевий рівень професійно-технічних освітніх закладів та коштів на підготовку кадрів. Регіони виявились непідготовленими для реалізації завдань, які на них раптово звалились.
Без побудови на регіональному рівні системи організаційної та фінансової взаємодії місцевої влади і бізнесу професійно-технічна ланка освіти може опинитись у стані незворотного руйнування.
Окремі роботодавці вже налагодили ефективну співпрацю з освітніми закладами, але, нажаль, це скоріше виключення із загального правила. Вважаємо, що настав час створити Національний фонд професійної освіти за кошти бізнесу, який би сприяв підготовці кадрів для промисловості.
У цілому, з питання підготовки кадрів для економіки, в рамках Національного комітету з промислового розвитку, під керівництвом ректора КПІ академіка Згуровського, проведено комплексне дослідження якості підготовки кадрів з опитуванням понад 3000 компаній. За його результатами встановлено, що сучасним вимогам економіки відповідає не більше 30% випускників. Тобто коефіцієнт корисної дії від витрачених державою ресурсів є вкрай низьким. І саме зараз, коли у Парламенті на розгляді перебувають законопроекти щодо середньої, професійно-технічної, вищої освіти, все ще є шанс виправити ситуацію.
Не менш важливою проблемою залишається питання належної фінансової мотивації до праці в Україні, в тому числі, і з огляду на вплив на міграційні процеси. Тому, цифру у 3200 гривень профспілки розглядають лише як відправну точку для початку реформи оплати праці на засадах справедливого розподілу її результатів та забезпечення гідного рівня життя. Нажаль, ФОП у структурі ВВП падає. Потрібно розробити та запровадити галузеві стандарти в оплаті праці. Модернізувати застарілу Єдину тарифну сітку для уникнення зрівнялівки між категоріями працівників та недопущення збільшення відриву рівня оплати праці керівників від звичайних працівників, який на окремих підприємствах сягає 200 та більше базових посадових окладів.
Звертаємося до Міністра соціальної політики з проханням доручити НДІ праці очолити роботу з підготовки реформи системи оплати праці в Україні.
Колективно-договірне регулювання, внаслідок реформи, має розповсюджуватись на весь спектр підприємств, які працюють у відповідних галузях, надаючи працівникам належний захист від свавілля роботодавців, а бізнесу – від демпінгу недобросовісних конкурентів. Просимо сторони консолідувати зусилля та вирішити цю проблему в рамках роботи над новою редакцією відповідного закону.
На жаль сторони Генугоди досі не змогли віднайти консенсус щодо розміру тарифної ставки 1 розряду, що стримує роботу на місцях
Водночас необхідно подолати хронічну недопустиму заборгованість із заробітної плати, яка щороку сягає кількох мільярдів гривень і стосується сотень тисяч працівників. Традиційні адміністративно-організаційні механізми не спрацьовують, і ця проблема, яка провокує суспільне невдоволення та численні трудові конфлікти, вже не може бути вирішена розпорядженням Кабміну, а потребує серйозних законодавчих рішень. Ми пропонуємо створити гарантійну установу, що є правилом для країн Європи, внести зміни до законодавства про банкрутство, посилити економічну відповідальність власника за несвоєчасну виплату заробітної плати.
Ці та інші пропозиції стосовно розвитку економіки, зайнятості, оплати та безпеки праці профспілки передали до Уряду та відповідних міністерств для розгляду і включення до Середньострокового плану пріоритетних дій до 2020 року. Частина з них знайшла своє відображення і у підготовленому проекті рішення з даного питання. Одночасно, низка питань залишилася поза проектом документу, який опублікований, і ми очікуємо того, що процес їх обговорення продовжиться.
Більш того, до преси потрапляють повідомлення про включення до проектів домовленостей із МВФ та іншими міжнародними фінансовими інститутами питань, які традиційно є предметом соціального діалогу на національному рівні і включені до Генеральної угоди. Своє занепокоєння щодо цього ми висловлювали і в Києві, і в ході консультацій у Вашингтоні. Ми впевнені, що питання зайнятості, оплати та умов праці, пенсійного та соціального забезпечення тощо спочатку повинні обговорюватись всередині країни соціальними партнерами, і лише потім виноситись на міжнародний рівень та ставати предметом політичних рішень.
Нажаль у 2016 році, через гальмування реформи системи соціального страхування, сотні тисяч людей були позбавлені можливості оздоровлення та відновлення втраченого на виробництві та зоні АТО здоров’я. І це в час, коли санаторно-курортна база України працює на півпотужності, а окремі корпуси стоять порожніми. Та і в цілому, питання реформи охорони здовор’я залишається у підвішеному стані, хоча сторони наполягали, що ця реформа та питання загальнообов’язкового медичного страхування повинні бути розглянуті на засіданні Національної ради. Нажаль, поки що не виходить налагодити ефективний діалог і з профільним Міністерством охорони здоров’я.
Насамкінець. Так само, потребує суттєвого поліпшення виконавська дисципліна в низці органів влади. Готуючись до сьогоднішнього засідання, ми провели аналіз виконання у минулому році положень Генеральної угоди та доручень керівництва Уряду за підсумками зустрічей з профспілками, які відбулись у минулому році. Результати оцінки ми передали Вам, шановний Володимире Борисовичу.
Просимо Вас особисто розглянути цю інформацію і об’єктивно оцінити, так би мовити, «внесок» відповідальних осіб у реалізацію поставлених Вами завдань.
Впевнені, що і в цьому напрямку є поле для вдосконалення, адже ефективність реалізації реформ не в останню чергу залежить від вчасності та точності виконання.