Вибори до Європарламенту. Лівий курс.

А2

 

У травні 2019 відбудуться вибори до Європарламенту. І схоже за їх результатами політика Євросоюзу буде мінятися. Для України ці вибори чи не важливіші за наші президентські. То чого ж нам чекати?

Що у нас? Висуваються грошовиті персоналії з метою підвищення своєї бізнес-капіталізації. Виборча кампанія перетворюється на війну бізнес-інтересів, - протистояння компроматів і обіцянок.

А що у європейців? По-перше, політичні вибори – це не сфера конкуренції приватних осіб, а змагання напрямків розвитку країни. Остаточну крапку в ній ставлять громадяни, які живуть за зарплату і пенсію. Громадяни, які об’єднані в громадські організації. Найчисельнішими і найвпливовішими серед яких є об’єднання роботодавців та профспілки.

Ті, хто живе за рахунок прибутку утворюють об’єднання роботодавців. Їх інтереси обстоюють «праві» партії – різні ліберали, консерватори, християнські демократи. Останнє десятиліття Європою правили саме вони. Тому магістральна ідеологія сигналів, які ми отримували з Європи була «правого» спрямування, такий собі «соціальний дарвінізм» та «державний егоїзм» в стилі «дбай тільки про себе, йди по трупах і ти зробиш весь світ щасливим».

Найяскравішими лідерами цієї епохи були Меркель, Берлусконі та Саркозі. Прийшли вони під гаслом «ми – «праві» - робимо гроші, а «ліві» їх тільки витрачають». Маятник великої європейської політики півтора десятиліття був відхилений вправо. За цей час вони так «накерували», що отримали кризу 2008, а темпи зростання впали з 6-8% на рік до 1-2%, а у Франції в минулому році взагалі почалося падіння.

 

Так що народи Європи вже наїлися цих «прагматиків» та «технократів» і тепер великий маятник європейської політики розпочав рух в бік «лівих». Ідеології та партії, які політологи називають «лівими» можуть по різному називатися – лейбористськими, соціалістичними, соціал-демократичними, але не в назві суть. Євро-ліві спираються на ідеї не індивідуалізму та егоїзму, а колективізму та солідарності, по-перше, і, по-друге, відстоюють інтереси не роботодавців, а профспілок. Ліві партії Європи, об’єдналися в загально-європейську Партію європейських соціалістів і нещодавно провели в Мадриді з’їзд, який  ухвалив нову програму – «Новий Соціальний договір для Європи. Маніфест Партії європейських соціалістів – 2019».

Фундаментальна вимога Маніфесту  - побудувати більш справедливий Європейський Союз,  Європу Рівності та Справедливості. Друга вимога Маніфесту – справедлива оплата праці. Третій пункт Маніфесту – про необхідність підтримки сили профспілок і план створення спеціального європейського органу з питань праці. Ну, і четверта, геть дика для наших українських реалій теза: найперший пріоритет соціальні права, а не економічні свободи корпорацій. Далі європейські «ліві» вимагають солідарної Європи, створення економічних можливостей для всіх, а не для купки грошовитих. І, нарешті, щоб процвітання стало стійким треба справедливо розподіляти багатства між всіма європейцями. Вимога солідарності не тільки між країнами, а і між різними поколіннями європейців.

 

Схоже Європа повертається до епохи великих «лівих» реформаторів Віллі Брандта, Франсуа Міттерана, Улофа Пальме та їх заокеанського колеги Джона Кенеді. А наші кандидати – геть всі відсталі консерватори - ні про що, крім себе не говорять. А коли і говорять, то дуже фальшиво.

Європейські ліві вже набирають популярності. А з ними набирають силу і європейські профспілки. Побажаєм нашим ідейним братам успіху на виборах в Європарламент! 

Олена СКОМОРОЩЕНКО

доктор філософії, магістр державного управління,

директор Інституту соціального партнерства

 

Архiв
<< < Жовтень 2019 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Не
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
22 23 24 25 26 27
28 29 30 31