Изображение 350

 

Ми довго робили вигляд, що у нас все добре і навколишні тривожні економічні колізії нас не стосуються. Проте в останні дні – на фоні невтішних зведень статистики - українська влада нарешті визнала, що країну все глибше затягує у вир світової фінансової кризи.

 

     Що ж ми цьому протиставимо? Дійсно, дуже своєчасною є ухвалена нещодавно урядом Концепція загальнодержавної економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 р., яка, зокрема, передбачає й ряд протекціоністських заходів з підтримки вітчизняного виробника та захисту власного ринку.

   Тільки діяти треба швидше, бо, здається, скоро й підтримувати буде нікого – настільки стрімко скорочується індустріальна міць держави. Тільки за останні роки на тій же Дніпропетровщині, котра споконвіку була одним з головних локомотивів економіки, перестали існувати радіозавод, заводи пресів, комбайновий,   гірничошахтного устаткування, лакофарбовий, «Дніпрофарм», потужний Дніпровський машинобудівний завод, кілька великих підприємств легкої промисловості, згортається виробництво й у металургійній галузі. Невже нас нічому не вчить гіркий досвід більшості постсоціалістичних країн, де майже не залишилось власного товаровиробника?!

       Дуже не хотілось, щоб до цього жахливого мартиролога потрапив й Дніпропетровський трубний завод, про критичну ситуацію на якому ми неодноразово розповідали в останні місяці. Тим більше, що це одне з найстаріших металургійних підприємств країни зі 124-літньою славною історією ще донедавна було досить успішним підприємством, одним з головних в галузі виробників труб з чорного металу та біметалічних труб. За багато років тут склався унікальний висококваліфікований колектив, у якому працюють десятки трудових династій. Більше сторіччя загального трудового стажу на цьому заводі мають батьки, рідний брат та численні родичі автора цих строк, котрі віддали йому все життя.

    І ось зараз трубники можуть залишиться без роботи, бо ще з 1 травня підприємство зупинено, а люди відправлені у вимушені відпустки за ініціативою адміністрації.

     Більше того: не вкладаючи коштів у розвиток заводу й не маючи реальних планів відновлення виробництва, його власники, порушуючи законодавство та угоди з профспілками, без ніяких пояснень і погоджень з профорганами почали процедуру масового скорочення 1,5 тис. з 2,5 тис. працюючих працівників (з метою маскування таких дій видано близько 20 наказів про звільнення).

     Профспілковий комітет, звичайно, відмовився давати згоду на масове звільнення. За підтримки обкому та ЦК галузевої профспілки, облпрофоб’єднання, народних депутатів України та преси профком почав бити у всі дзвіниці, намагаючись врятувати підприємство та його колектив.

     Були й намагання організувати переговори з власниками ДТЗ, але вони й донині перебувають у тіні. Корпорація «Індустріальний союз Донбасу», якій ще нещодавно належало це підприємство, від нього відхрестилось; за деякою інформацією - це російські акціонери.

     Після втручання профспілок, обласної та міської влади (нею організовані комісії по розгляду ситуації на ДТЗ) влітку власники та адміністрація заводу запевняли, що розглядають варіанти відновлення виробництва та недопущення через звільнення соціального вибуху. Проте все це виявилось блефом.

       В перші ж дні вересня профком ДТЗ заявив, що, всупереч цим обіцянкам, керівництво почало методичне звільнення працівників. Перша хвиля – 30, потім ще 170 чоловік й так далі. «До зими завод точно не запрацює», - заявило керівництво ДТЗ на останній нараді в облдержадміністрації…

     «Людям, - розповідають у профкомі, - навіть не бажають пояснювати причин звільнення. Дії адміністрації відзначаються брутальністю, під «роздачу» потрапляють цілі трудові родини заводчан, пільговики, на звільнення яких профком, звісно, не давав погодження. Вже пішли звернення звільнених до керівництва області. Люди сподіваються, що колись нарешті дійде їхнє звернення двохмісячної (!) давнини й до Президента України В.Януковича, яке підписали майже всі заводчани».

       Відчуваючи цю стурбованість трубників, так і хочеться запитати: «Де ж ваша, пани власники та роботодавці, така широко розрекламована вами соціальна відповідальність? І коли влада розбереться з несумлінними господарями, котрі гроблять промисловість та плодять безробітних?»

       Цим, зокрема, цікавилась у своєму запиті до Кабінету Міністрів щодо ситуації на ДТЗ народний депутат України від КПУ Ірина Спіріна. Але у відповідь отримала дуже неконкретну та розпливчасту відповідь, яка нікого не може задовільнити.

     Більше того, вона викликає чимало запитань. Особливо що стосується згаданого у цій відповіді підписаного влітку Меморандуму про порозуміння між урядом та підприємствами гірничо-металургійного комплексу, у якому Їхні власники - в обмін на суттєві преференції - обіцяли не допускати скорочення виробництва та масового вивільнення працівників. В реальності ж – дивись вище! Урядові ж відписувачі розповідають, що розроблено заходи з реалізації Меморандуму задля «стабілізації роботи металургійних та трубних підприємств».

     Виявляючи наполегливість у відстоюванні інтересів металургів, І.Спіріна 6 вересня тепер уже у своєму виступі на сесії Верховної Ради знов підняла питання про ситуацію на ДТЗ та звернула увагу на відсутність дійової реакції органів влади на вимоги трудящих, що може призвести до соціального вибуху. Вона заявила: «Якщо рішення по Дніпропетровському трубному заводу не буде прийнято на рівні Кабміну, це можна буде розцінити однозначно – держава стала на вкрай небезпечний шлях повного знищення промислового потенціалу України». Народний депутат також закликала власників підприємств дотримуватись взятих ними у згадуваному Меморандумі соціальних зобовязань. Представник Дніпропетровщини у парламенті наголосила на необхідності для підтримки виробництва введення державного замовлення, зокрема, на продукцію тих же трубних заводів, що дозволить поряд з іншим й провести модернізацію трубопроводів різного призначення, насамперед – в ЖКГ.

       … 10 вересня вранці народний депутат України Ірина Спіріна та голова обкому профспілки металургів та гірників Василь Шевченко побували на Дніпропетровському трубному заводі, де зустрілися з трудящими та профспілковим активом. Разом з головою профкому Віктором Доброскоком вони розповіли людям про заходи, що вживаються для врятування підприємства та недопущення масового звільнення працівників. Металурги висловили готовність підтримати ці дії, не виключаючи й більш радикальних заходів для захисту своїх інтересів. Запрошувала І.Спіріна особисто на цю зустріч й генерального директора ПАТ «ДТЗ» Сергія Малигіна, але він спочатку пообіцяв прибути на нею, але потім виявився «дуже зайнятим»…

 

 

В.Коврига, зав.прес-центром

Дніпропетровського облпрофобєднання

 

Изображение 360

 

Изображение 371

 

Изображение 379

 

738436