Наприкінці 2016 року Уряд ініціював двократне збільшення мінімальної заробітної плати з 1600грн. до 3200 грн., при цьому паралельно вводились зміни до законодавства про оплату праці, якими фактично заборонялось використовувати мінімальну зарплату для розрахунку заробітних плат, законодавчо заборонялось використовувати мінімальну заробітну плату в колдоговорах і угодах.
Вся суть реформи звелась до включення в мінімальну заробітну плату всіх доплат і надбавок за виключенням доплат за роботу у важких і шкідливих умовах праці. Натомість в базу для розрахунку заробітних плат закладено цифру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня в розмірі - 1600 грн., що відповідає мінімальній заробітній платі станом на грудень 2016 року.
Незважаючи навіть на те, що Держбюджетом передбачено зростання прожиткового мінімуму, це не матиме ніякого впливу на мінімальну ставку для розрахунку зарплати протягом року, хто зможе домовитись, то буде перегляд ставок і окладів, автоматичного перегляду, як було останні двадцять років, вже немає.
Об’єктивно профспілки були позбавлені багатьох інструментів в договірному регулюванні оплати праці, а в умовах відсутності тарифної ставки робітника І розряду в Генеральній угоді, національний рівень залишився з мінімальною базою для переговорів 1600 грн. з контрольною точною заробітної плати не менше 3200 грн.
Майже півроку в оплаті праці діють нові правила, багато експертів пророкували катастрофу або ж неймовірні позитиви.
Нині дискусії дещо вщухли, ринок праці призвичаївся, проте проблеми нікуди не зникла й вже можна зробити попередні оцінки наслідків підвищення мінімальної заробітної плати та зміни суті мінімальної заробітної плати та її реального впливу на заробітну плату в Україні.
Богдан Оверковський –
правовий інспектор праці
Профспілки металургів і гірників України,
член робочої комісії з визначення розміру мінімальної заробітної плати