Нещодавно у багатьох організаціях відзначалося 100-річчя утворення Української державної служби. Дата солідна, якою можна було б пишатися, але минуло це свято тихо, без зайвих емоцій. У мене теж воно не викликає ейфорії, адже від задекларованої державної служби, можна сказати, залишилися ріжки та ніжки, точніше, від нижчого її рівня. Це ж треба, так планомірно і методично принизити важливий державницький прошарок людей! Украй низькими зарплатами, розширенням кола обов’язків… Тому людей можна зрозуміти, святковий настрій у них замінився на страх перед ймовірним скороченням, урізанням гарантій і т. д.
Я часто думаю, хто якими подарунками зустрічає професійні свята? Аграрії – врожаями, металурги – виплавкою металу, лісівники – зеленими насадженнями… А чим можуть порадувати державні службовці? Сюрпризами. Наприклад, в Олександрійській РДА до професійного свята приурочили вихід із профспілки державних установ. Причому без попередження, обговорення ситуації, не прозвітувавши.
Профспілкова організація РДА завжди була, можна сказати, елітною, зразковою. На неї рівнялися інші профорганізації. Вона була доброю кадровою школою, з якої вийшло чимало керівників районного та обласного масштабу, очільників райкому профспілки. Вона сприймалася, як повітря, необхідність. Що ж трапилося? Де з’явилася тріщина? Швидше за все, вся справа в лідері, який не зумів згуртувати спілчанський колектив, пустив справу на самоплив.
Пам’ятаю, як в РДА створювалася профорганізація, усі, не вагаючись писали заяви на вступ, обіцяли виконувати Статут. І все забули. Чим завинила профспілка, що вони так легко знехтували її нормами і позицією? Значить самі не склалися як спілчани, забули про завоювання профспілки. Варто лише пригадати 2016 рік, коли перед державними службовцями була заборгованість із зарплати у 63 млн. грн. Йшли у відпустки без оздоровчих.
Саме тоді профспілка держустанов проявила свою принциповість, разом з ОДА домоглася виплат боргів і рік завершили без фінансової напруги. Хіба цього мало? Чим можуть бути незадоволені сьогодні працівники РДА? Зарплата, хай і невисока, але виплачується своєчасно. На жаль, у ЗУ «Про державну службу» не врахована вимога профспілки, що посадовий оклад має складатися із двох мінімальних зарплат (замість цього, є два прожиткових мінімуми), але це питання ми не знімаємо з порядку денного. Не хотів би, щоб сьогоднішніх державних службовців спіткала доля колишніх колег – людей напрочуд відданих, відповідальних і готових до самопожертви, які залишилися без гідної пенсії. Я з ними зустрічався, допомагав складати позовні заяви, звернення до керівників держави. (В області було зібрано 25 тисяч підписів). Ми їх не залишаємо і продовжуємо відстоювати їхні права на гідну старість. А сьогодні є частина держслужбовців, яка влаштовується у державні органи для майбутньої кар’єри, нехай і в іншій структурі, аби був запис: «працював у РДА».
Повертаючись до 100-річної дати, виникає питання: а чому не відзначають 25-річчя прийняття ЗУ «Про державну службу»? Мабуть, тому, що 100 років тому пакет для держслужбовців був більший, ніж сьогодні. До речі, наступний Закон знову звузив гарантії працівників.
Ще Скоропадський сказав: «Є державна служба – є держава». Тому на першому місці стояла кадрова робота, фаховість державних службовців. І сьогодні ця вимога щодо професійного рівня збереглася. І статус держслужбовця зберігся, поки людина працює, а далі він розчиняється – пенсію державного службовця просто відібрали. Це найбільша недоречність і несправедливість, коли людина працює, викладається за повною програмою, терпить певні обмеження в одному статусі, а потім пропонують пенсію, як усім. Несправедливо тому, що з держслужбовців утримували ЄСВ не звичних 3,6 відсотка, а 6,1. Які суми набігли? Виходить, кожен їх просто подарував державі. Ця норма вводилася з розрахунку майбутньої пенсії державного службовця. Пенсію відібрали, а майже подвійний внесок залишили. Профспілка домагається, щоб при виході на пенсію компенсували внесені суми. Якби первинна профорганізація РДА працювала, відстежувала дії профспілки, то у спілчан не виникало б думок про вихід. Чомусь усі забувають ст. 7 ЗУ «Про державну службу», у якій зазначено: «Державні службовці мають право на участь у профспілках з метою захисту своїх прав та інтересів». Цей рядок не упав з неба, а виборювався профспілкою, аби державні службовці, які не мають права на страйк та на інші протести, були захищені.
Проблем сьогодні не злічити. На часі ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Чимало питань було вирішено за погодженням із профспілкою. Розв’язуємо не лише глобальні питання, а й окремі, індивідуальні. Наприклад, з початку року до обкому профспілки звернулося 126 спілчан та 12 організацій. Жодне звернення не залишилося без уваги. Якщо до нас звертаються, значить ми щось робимо, нам вірять. І на цьому фоні прикра заява первинки РДА про вихід із профспілки. Чому ж вона не прозвітувала про свою роботу, чому голова профкому особисто не розписався у власному безсиллі, а потягнув за собою цілу організацію? Так, спілчани виграють в одному – не сплачуватимуть внески, але втратять значно більше. Як діятиме тепер колективний договір? Адже саме профорганізація відстежує колдоговірний процес, гарантуючи пільги та гарантії працівникам. РДА – така структура, яка має показувати приклад іншим організаціям, наприклад, у веденні переговорів, налагодженні соціального діалогу… Як тепер виглядатиме Олександрійська РДА на фоні інших адміністрацій, які на високому рівні співпрацюють із профспілкою, перед ОДА, яка має потужну профорганізацію? До речі, очільник області – член профспілки, і при нагоді він це підкреслює. На рівні області діє тристороння соціально-економічна рада (влада, роботодавці і профспілки), в Угоді якої чітко зазначено: влада має сприяти створенню профорганізацій. А в Олександрії, виходить, не знають, що відбувається в області і приймають рішення, які йдуть у розріз здоровому глузду і обласній політиці.
Віктор Федотов,
голова Кіровоградського обкому
профспілки працівників держустанов
