oplata

 

Багато років держава дискримінує працівників бюджетної сфери, заробітна плата яких на сьогоднішній день ґрунтується на розмірі посадового окладу (тарифної ставки) працівника І-го тарифного розряду ЄТС, що на 30 % менше розміру мінімальної заробітної плати, а заробітна плата працівників органів виконавчої влади (оклади державних службовців IV-VII категорії) – на рівні мінімальної заробітної плати, як за некваліфіковану працю. В результаті цього середня заробітна плата в бюджетній сфері на 20-50% менша за заробітну плату в економіці. Економія на галузях бюджетної сфери, а відповідно й на працівниках зайнятих в цих галузях, нівелює престижність праці в цій сфері та генерує основну частку «працюючих бідних» серед «бюджетників». Зазначене, зокрема, спричинене:

- встановленням базового тарифного розряду ЄТС у розмірі, нижчому за визначений Законом України «Про оплату праці» (постанова КМУ від 25.10.2008 № 939), що призвело до ручного управління розмірами заробітної плати в бюджетній сфері, руйнації існуючої тарифної системи. Таким чином, ніби діють два мінімальних рівні оплати праці: один для бюджетних, інший – для решти галузей економіки;

- відтермінуванням введення в дію нового Закону України «Про державну службу» № 4050-VI від 17.11.2011, а відтак заробітна плата державних службовців нижчої та середньої ланки і працівників органів місцевого самоврядування не переглядалася шість років – знаходиться на рівні мінімальної заробітної плати;

- скасуванням права державних службовців на грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям та грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію (Закон України № 1166 -VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створенні передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року№ 1166-VII);

- застосуванням залишкового принципу розподілу видатків на фінансування галузей бюджетної сфери.

Певні позитивні зрушення в оплаті праці «бюджетників», зумовлені зменшенням грошового розриву між розмірами базового тарифного розряду ЄТС та мінімальної заробітної плати за період 2011–2013 роки (з 328 до 295 грн.), нівелюються поглибленням цього грошового розриву з 1 грудня 2013 року до 366 гривень.

Крім того, негативний вплив на й без того низьку оплату праці працівників бюджетної сфери справляють «економні» рішення Уряду в 2014 році, зокрема щодо «замороження» на рівні минулого року розміру базового тарифного розряду ЄТС, ручного режиму встановлення надбавок та доплат, відміни окремих виплат тощо.

Довготривалий характер проблем оплати праці бюджетної сфери та як наслідок, підвищена чутливість до будь-яких обмежень у цій сфері, свідчить про необхідність корегування державної політики у цьому напрямку.

Застосування Єдиної тарифної сітки в оплаті праці працівників окремих галузей бюджетної сфери (ЄТС) у повному обсязі з одночасним підвищенням мінімальної заробітної плати дозволило б інвестувати недоотриману частину заробітної плати у розвиток внутрішнього ринку, що є визнаним у світі механізмом подолання фінансово-економічних криз.

Протягом 2013 року тривала робота Мінсоцполітики, галузевих міністерств та профспілок з напрацювання узгоджених пропозицій щодо вдосконалення умов оплати праці працівників галузей бюджетної сфери. Проте через неконструктивну позицію Урядової сторони Кабінетом Міністрів України, так і не було прийнято остаточного рішення для вирішення поставлених завдань.

На жаль, у поточному році кожні нові «економні» законодавчі ініціативи Уряду знову і знову пропонують реалізовувати «антикризові» заходи за рахунок працюючої людини, а пропозиції профспілок щодо залучення альтернативних шляхів наповнення бюджету залишаються непочутими (легалізація заробітної плати та зайнятості, введення податку на багатство і розкіш, підвищення рівня оподаткування нетрудових доходів, європейські акцизи на горілчані, тютюнові вироби, пиво і т.д.).

До того ж такі спроби здійснюються урядом оперативно (в стислі строки), кулуарно і всупереч обов'язкам, передбаченим Генеральною угодою, без узгодження з профспілковою стороною. Враховуючи поточну непросту ситуацію, головне завдання профспілок – покласти край спробам наступу на права працівників. Тому, Федерація профспілок України всіма доступними засобами здійснює моніторинг законодавчих ініціатив і прикладає максимум зусиль для попередження та мінімізації негативних наслідків владних рішень.

Задля вирішення означених проблем Федерація профспілок України неодноразово зверталась до Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України (в т.ч. особисто до керівників уряду), Верховної Ради України (у т.ч. до Глави Парламенту ), а також Президента України.

ФПУ та всеукраїнські галузеві профспілки консолідували свої зусилля, щоб захистити трудові права працівників бюджетної сфери і не допустити зниження рівня їх соціального захисту.

 

Департамент бюджетної політики та

соціального захисту апарату ФПУ

 

image002

 

image003

 

image006