Відбулася звітно-виборна конференція первинної організації профспілки ПАТ «Червона зірка» (м.Кіровоград). Її делегати знову довірили очолювати профком, як кажуть, бійцю невидимого фронту Володимиру Моторному. У якому дусі пройшла конференція? Як сприйняв своє багатократне обрання Володимир Григорович? Йому – слово.
- Перед конференцією відбулися збори у профгрупах по підрозділах, у яких я брав участь – довелося наслухатися від людей всього: і позитивного, і негативного. Треба було їх вислухати, заспокоїти, розповісти про перспективи підприємства. Конференція пройшла по-бойовому, без пафосу і обіцянок. Розповіли про реальний стан справ на «Червоній зірці», що виконали і плануємо зробити для працівників. Що найбільше турбує людей? Мене вразило, що на першому плані не питання зарплати – вони хочуть, щоб до них зверталися, прислухалися, враховували їхню думку, тобто, бажають брати участь в житті заводу. Наприклад, роблять зауваження: ми надавали пропозиції, а їх при комплектуванні тієї чи іншої продуктової команди не врахували. Можливо, у таких тяжкий для країни час і повинна бути «одна рука», поки думку всіх вислухаєш, можна упустити момент, але з працюючими треба рахуватися.
Їхнє невдоволення свідчить про те, що керівництву треба частіше спілкуватися з працівниками, яке буде тільки на користь справі. Була ситуація, коли люди прийшли на роботу, а не приступили, вимагаючи підвищення розцінок на виробництві (вони у нас дуже застарілі). Ми з керівництвом вийшли і проговорили з присутніми години півтори. (Я, звісно, був на стороні людей). Генеральний директор пообіцяв виправити поетапно ситуацію і всі приступили до роботи. Це питання я тримав на контролі, поки поступово не переглянули розцінки на цьому підрозділі.
Не тільки конференція була для мене серйозним екзаменом, я щодня, відвідуючи підрозділи складаю іспити перед людьми. Ніколи не тримався за своє крісло, навпаки, спілкуючись з працівниками, висловлював таку думку: якщо є людина, яка зможе тягнути цього воза, то немає питань. Не хвалюся, але опонента в мене не було. Довіру я зрозумів, як аванс на наступну каденцію, бо якщо зупинитися на досягнутому, буде застій, болото.
У 2013 році колдоговір підприємства був визнаний кращий під час обласного конкурсу на «Кращий колдоговір», але це не означає, що ми не будемо працювати над його удосконаленням. Я вже подумки йду у 2015 рік, розмовляв з директором з економіки про те, що треба змінити на краще. Я її переконав і найближчим часом почнемо працювати. Усі розділи будемо роздавати по підрозділах, щоб люди вивчали і вносили пропозиції. Життя не стоїть на місці, на той час колдоговір відповідав дійсності, а надалі треба його удосконалювати. Про підвищення зарплати, зокрема, розмовляю з керівництвом постійно.
«Червона зірка» зараз у непростій ситуації, як і вся галузь сільгоспмашинобудування. Чимало підприємств галузі через порушення зв'язків або працюють у режимі неповного робочого дня, або ліквідовано або перебувають у стадії банкрутства. Ми тримаємося, працюємо повний робочий день. На деяких дільницях планується навіть робота у вихідні, звісно, з відповідною оплатою. Ми раді, що є замовлення і робота. До речі, приймаємо зараз на роботу працівників робітничих професій. Середня зарплата – 3 400 грн. Передбачене згідно з положенням і преміювання та винагорода за особливий вид робіт.
Чи легко бути сьогодні головою профкому? Ні. Це не незалежна людина на підприємстві, тому доводиться балансувати між керівництвом і колективом. Не можу бути й добрим дядьком для всіх. Але коли виникають певні ситуації, йду до адміністрації і безкомпромісно відстоюю позицію працівників. В окремих випадках доводиться бути ще й психологом – коли трапляються конфліктні ситуації, спершу я їх вивчаю, а потім разом вирішуємо, чи підключати до їх розв'язання керівництво.
Ще раз хочу підкреслити: люди не хочуть бути безмовними гвинтиками виробничого процесу, вони претендують на свою участь у життєдіяльності «Червоної зірки».
Федерація профспілок Кіровоградської області
