Напередодні дня соціальної справедливості, який щорічно відзначають в Україні 20 лютого, в управлінні праці Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації проведено розширене засідання постійно діючої робочої групи обласної тристоронньої соціально-економічної ради: представників від влади, профспілок та роботодавців.
Виступи учасників діалогу, зокрема В.Уєвича, першого заступника голови Ради профспілок області, Я.Ульванської, заступника директора Департаменту соціальної політики, начальника управління праці ОДА, Н.Гушпіт, голови обласної організації профспілки держслужбовців, В.Скригунця, директора виконавчого апарату обласного об’єднання організації роботодавців, О.Жишото, начальника управління соціальної допомоги Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, констатували, що триває масштабний наступ влади та приватного бізнесу на трудові права людей найманої праці. Кількість робочих місць катастрофічно скорочується. Триває падіння реальної заробітної плати, відбувається значне скорочення соціальних прав працівників, гарантованих Конституцією України. І все це в умовах невпинного зростання цін на товари і послуги при девальвації гривні. Як наслідок - катастрофічне зниження рівня життя працюючого населення та їх сімей, приреченість людей на злиденність. Держава знову переклала тягар війни на працюючих людей: зупинено компенсацію роботодавцеві коштів зарплати, яка повинна зберігатися за працівником, який призваний в АТО.
Роль тристоронньої робочої групи, роль профспілок, як зазначили учасники зустрічі, полягає у тому, щоб привернути увагу влади та суспільства до того, яким є стан забезпечення соціальної справедливості (читай несправедливості) в країні і що треба робити, щоб змінити ситуацію на краще. Більш розлого власне соціальний погляд на реалії життя в області та державі зокрема - у тезах з виступу на засіданні Ярослави Ульванської:
«ТАКОГО КРИЧУЩОГО БЕЗЗАКОННЯ ЩЕ НЕ БУЛО»
- Ще в жовтні торік ми разом з вами направили звернення до Президента, до Прем’єр-Міністра України та до Верховної Ради, де проаналізували ситуацію та висунули свої вимоги змін щодо оплати праці в органах місцевого самоврядування та державної служби після так званого «підвищення» , запропонованого Урядом Постановою № 1013, яке стало фактичним пониженням заробітку працівників-держслужбовців; також ми вказали про неприпустимий грабіжницький соц.внесок, який сплачували держслужбовці (6.1 відсоток, а не 3.6, як інші працівники); наші вимоги були і щодо пенсійного забезпечення. Адже нема такого в жодній країні світу, щоб державні службовці і працівники органів місцевого самоврядування були позбавлені нарахованої пенсії, не дивлячись на те, що сплачували соц.внесок вищий та не мали права на інше робоче місце.
Єдине, чого ми добилися, то це того, що для роботодавців та держслужбовців був знижений єдиний соціальний внесок. Щодо решти порушених питань – до сьогодні жодного реагування.
Тим часом життя дає кричущі факти вседозволеності.
Як приклад, скажу про Долинське ЛНВУ, яке підпорядковане УМГ «Прикарпатрансгаз». Вояка з АТО змушений в судовому порядку (він працівник цього лінійного управління, але якийсь час працював на виборній посаді в Долинській районній раді та пішов добровольцем на Схід) відстоює своє право (згідно закону про місцеве самоврядування) повернутися на попереднє місце роботи. Поки що не може це своє право відстояти, ходить по судах. Інше питання, що то є гірський населений пункт і люди повинні отримувати доплату за гірські, - також триває судовий процес, де я приймаю участь як громадський захисник.
Не менш ганебний факт: Коломийське управління освіти, молоді і спорту. В одному з навчальних закладів працівниця була оформлена у відпустку по догляду за дитинкою до досягнення нею трирічного віку, та була звільнена з роботи. Хоча ми чітко знаємо що, навіть, якщо йде повна ліквідація структури, то має бути запропоноване жінці в декретній відпустці місце роботи. До того ж, йде мова про маму із дуже малозабезпеченої сім’ї.
Чи ще ось такий факт: воїн АТО, працівник підприємства, яке перебуває в стані банкрутства, має велику заборговану зарплату, а по вимогах кредиторів йде черговість по виплатах, то ж ми будемо звертатися до законодавців, щоб внести зміни в чинне законодавство, аби учасникам АТО в першочерговому порядку була виплачена зарплата.
Таких моментів є дуже багато й по «Пресмашу», де ми на сьогоднішній день врегульовуємо їх на рівні податкової адміністрації. Все робимо, щоб захистити людину найманої праці.
Окремо хочу сказати про лихоманку, яка охопила країну – про субсидії.
« ЦЕ НЕ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ, ЦЕ - ГРАБУНОК ДЕРЖАВИ І НАРУГА НАД ЛЮДЬМИ».
- Найскладніша робота нашого департаменту - зв'язок з людьми. Нинішній виклик – це субсидії. Погляньмо на цифри: торік було виділено 25 млрд.грн. з державного бюджету на компенсацію субсидій, а цього року в держбюджеті закладено вже 36 млрд. грн. . І це ще, очевидно, не кінець. Питання: кому відшкодовуються ці кошти? Приватним структурам. І бачимо, що вони не зупиняються на цінах, які були. Знову йде підняття плати за електроенергію і ніхто на державному рівні не аналізує яка, наприклад, зарплата у монополістів, не аналізує кількість штатних одиниць, які працюють. А мали би цікавитися. Я аналізувала колись на рівні області «Теплокомунерго». Мене цікавило як змінилася чисельність працівників за десять років. Скажу відкрито: було 338 чоловік, потім стало 1200 з лишнім. А споживачів послуг стало менше, адже 10 відсотків з них перейшли на автономне опалення. Отож, всі ці люди кількістю і зарплатами сидять в тарифах, які встановлюються. Я не говорю про утримування футбольних клубів, про космічні суми на хор, культурні програми тощо. Тому, ці питання, як і питання субсидій, потребують нині особливого громадського вивчення.
Є фактом, що переведено в розряд найменш забезпечених людей інтелігенцію, виробничників, вони пішли за субсидіями. Парадокс, що сьогодні в кращому стані сім’я, людина, яка має мінімум доходів, бо матиме максимум субсидій.
Як це відбивається на економіці?
Гляньмо, що робиться в податковій службі, зокрема із суб’єктами підприємницької діяльності, які перебувають на єдиному соц.внеску. Минулого року в області 8 тисяч приватних підприємств знялося з реєстрації, і вони вже не платять податків державі, вони або пішли в тінь, або просто закрилися. Тепер ці люди також йдуть по субсидію. В державі 6 млн. людей сидять на субсидіях, і це не межа. Маємо масу фактів, що члени родини працюють за кордоном, а позаяк вони не проживають тут, то родина також має право на субсидію. І такі люди сміються з держави, і з тих людей, які працюють за мізер за нинішніми мірками та платять податки, а субсидії не мають. Навіщо працювати? Навіщо економити? Ось про яку соціальну справедливість говоримо сьогодні. Руйнуються основи держави, основи гармонійного і просто Божого життя суспільства. І нема винних.
Наша позиція чітка і зрозуміла: людина, яка працює, має мати гідну зарплату і має бути здатною оплачувати послуги. Малозабезпеченим держава має допомагати.
А поки що соціальні працівники несуть увесь тягар праці з людьми, які йдуть по субсидії, відкривають додаткові пункти обслуговування, наймають додаткових працівників і просто не витримують напруги.
Скоро весна. Але чи буде вона весною наших сподівань?
Записала М.Павлишин,
