6 вересня ц.р. Голова ФПУ Григорій Осовий на запрошення групи Прогресивного альянсу соціалістів і демократів у Європейському парламенті в м. Брюссель (Бельгія) взяв участь і виступив на Конференції «Стан соціальної Європи».
- Григорію Васильовичу чому Вас запросили?
- Запрошення мене до роботи у цій Конференції є невипадковим актом. Це вже моя третя зустріч з лідерами цієї фракції. Перша відбулась у червні минулого року. Напередодні перебування делегації українських профспілок в органах ЄС, де вирішувалось питання надання Україні статусу кандидата члена в ЄС. Потім у травні ц.р. на з’їзді Європейської конфедерації профспілок відбулась зустріч з віце-президентом цього Альянсу, його членами. І ось тепер ми отримали третє запрошення.
- Тобто формуються сталі зв’язки?
- Так, для нас, українських профспілок це дуже важливо, оскільки ця політична сила у парламенті ЄС посідає друге місце за своєю чисельністю і має визначальний вплив на формування соціальної політики держави, соціальних стандартів і гарантій, прийняття директив, які стосуються питань зайнятості, зарплати, соціального захисту, охорони праці тощо. Ми вбачаємо в особі цього Альянсу лобіста, який може позитивно впливати в діалозі з українською владою стосовно соціалізації економіки. Нагадаю, що Урсула фон дер Ляєн як президент Європейської Комісії в своєму посланні до органів державної влади України підкреслює, що ми будуємо соціально орієнтовану ринкову економіку. Нажаль, в нашій країні практично ніхто про це і не згадує, отже, нам потрібна така підтримка для того, щоб і нині, коли мова йде про імплементацію законодавства України до стандартів ЄС і після війни, коли має відбуватись масштабне оновлення усіх суспільних відносин: і економічних і трудових, щоб домінанта соціальної політики була так само високо оцінена, як і економічний розвиток.
- На розгляді яких питань була сфокусована ваша зустріч?
- Перше, потрібно було поінформувати, що ми зробили за період незалежності України в контексті набуття статусу соціальної держави. І в своїх тезах, я як людина, яка займалась формуванням законодавчої бази навів дані про те, що ми за період з 90-х років до сьогодні прийняли більше 120 законів на підкріплення статуту України, як соціальної держави, зокрема закон: про зайнятість, про заробітну плату, прожитковий мінімум, про державні соціальні стандарти і гарантії, соціальне страхування, охорону праці, тобто різні компоненти, які разом формують обличчя соціальної держави. Другий акцент, який я зробив у своєму виступі, - це подолання кризових явищ в економіці, які мали місце на етапі становлення незалежності нашої держави. Розвал економічних зв’язків, кінець 90-х і до середини 2000-х років, коли українська економіки давала доволі високий приріст – 5-7% на рік ВВП. І через механізми Генеральної угоди, через ефективні колективні переговори з Урядом і роботодавцями, середня заробітна плата в умовах невисокої інфляції зростала до 20-25% на рік.
При такій динаміці, у разі, якщо не було б світової фінансової кризи 2008 року, ми вже тоді мали б середню зарплату на рівні близько 450 доларів США у гривневому еквіваленті. За такого економічного зростання вже сьогодні українці мали б заробітну плату таку, як у працівників Польщі, Угорщини, Словаччини.
Але, і я на цьому акцентував увагу, що світова фінансова криза 2008 року завдала першого удару по українській економіці. Падіння мінус 15% ВВП, подальші події, пов’язані з початком російської агресії в Україні у 2014 р. завдали другого удару по економіці, де відбулося ще більш масштабне падіння економіки і знецінення національної грошової одиниці з 8 грн. за 1 долар до 25. І нарешті третій фактор – повномасштабна російська агресія проти України відкинула нас на роки в цій ситуації.
Тим не менше, я сказав, що ми профспілки не сходимо з лінійки роботи, яка пов’язана з соціалізацією нашого законодавства і вибудовування основ такої держави, хоча за нинішніх умов нам дуже складно, коли діють обмеження через військовий стан, а також через те, що нинішня провладна політична сила сповідує неоліберальний підхід у врегулюванні соціально-трудових відносин, що не може бути співвідносним з поняттям соціальної держави. І ми часто переходимо від співпраці до апелювання уряду і депутатам, коли вони вносять законопроєкти, які входять у протиріччя з соціалізацією економіки і трудових відносин, пов’язані зі зниженням рівня або замороження соціальних гарантій. Це є дуже складний період часу, який ми зараз переживаємо.
- Які Ви бачите перспективи подальшого розвитку співпраці з Альянсом?
- На Конференції була окрема дискусійна платформа солідарності з Україною. Ми це позитивно оцінюємо, розуміючи, що після початку війни у 2022 році, ми бачимо, що війна серйозно зачепила Європу, де рівень інфляції став дуже великим – 9% на рік, а реальні зарплата зросла лише на 4%. Зрозуміло, що суспільство реагує на фактор війни і десь вже формуються думки про те, якби Україна завершила війну, яка впливає негативно на європейське суспільство. Тому потрібно було обстоювати таку позицію, яку висловив Президент України Володимир Зеленський стосовно плану миру, що полягає в безумовному звільненні наших територій, гарантій безпеки для України, покарання воєнних злочинців і фінансове відшкодування завданих Україні матеріальних збитків. І тільки принаймні за цих трьох умов, можна говорити про досягнення якогось мирного розв’язання цієї проблеми. Це також важливо, тому що громадянське суспільство в Європі має дуже сильний вплив на парламенти і ця конференція теж є відгуком на соціальний запит суспільства. Люди хочуть від парламенту і фракції, яка декларувала мир, коли йшла на вибори,отримати результативність та підтримку свого бачення. З іншого боку сама фракція хотіла послухати, яка думка українського суспільства, в даному випадку в особі профспілок.
Щодо практичних речей, – в першу чергу, ми говорили про імплементацію європейського законодавства, тому що шлях до Європи потребує запровадження спеціальних освітніх програм для профспілок, які представляють інтереси найманих працівників, і наших експертів, які працюють на нормотворчому полі, щоб українські закони, стратегії і програми відповідали європейським цінностям і підходам. Для цього потрібно бути освіченим і знаючим.
Така підтримка була обіцяна стосовно підключення спеціальних програм навчання. Також ми говорили про інституційні зустрічі, які повинні бути системними, зокрема, раз на півроку відбуваються саміти Україна-ЄС, на яких уряди, парламенти і громадянське суспільство обговорюють рух України з набуття членства в ЄС, виконання відповідних умов набуття такого членства, планів і заходів. Важливо, щоб такі контакти були за участі профспілок, щоб вони були учасниками такого діалогу, тому що Угода про Асоціацію містить розділ 21, який визначає політику зайнятості, соціальну політику тощо.
Те, чим живуть профспілки, і над чим вони працюють. Це також було підтримано. Крім того нам потрібно зробити ще декілька кроків, щоб у повному обсязі ратифікувати в Україні Європейську соціальну хартію, що стосується оплати праці. Але тут потрібно зазначити, що ситуація в цілому на європейському просторі демонструє, що прибутки компаній зростають в рази швидше і це відбувається темпами в рази більшими, чим відбувається зростання зарплати. Це означає, що результати праці розподіляються непропорційно: капітал зростає, а оплата знецінюється. Тому профспілки б’ють у набат і голова ЄКП Естер Лінч виступила з окремим посланням до Урсули фон дер Ляєн, щоб на парламентських слуханнях, які відбудуться ближчими днями, вона звернула увагу парламентарів на цю несправедливу тенденцію, яка набуває великого масштабу. Якщо зростає економіка, має зростати і добробут людей, а не так, що результати праці використовуються лише на користь окремих компаній.
Тому 7 жовтня – у Всесвітній день гідної праці, я вважаю, що як і МКП ми маємо поставити на щит питання номер 1 – необхідність підвищення зарплати українських працівників, зважаючи на те, що мінімальна зарплата вже майже 2 роки лишається без перегляду – 6700 грн при інфляції, яка минулого року сягнула 26%, цього року вона також велика, тому потрібно на це реагувати.
Друге – фактичний прожитковий мінімум зростає, а соціальні гарантії не переглядаються пропорційно до темпів зростання прожиткового мінімуму, що веде до збіднення сімей.
Третє – припинена індексація грошових доходів у вигляді зарплат, що говорить про те, що немає захисту навіть тих доходів, що отримують працівники. Ну і борги по зарплаті, де профспілки підтримують законодавчі ініціативи, які нарешті з’явились у парламенті, про те, щоб був створений механізм гарантування зарплати у разі банкрутства підприємств та за інших обставин. Зрозуміло, що у зв’язку з мобілізацією, кількість працівників скоротилась, інтенсивність праці та її ризики зросли, - все це говорить про те, що праця стає більш відповідальною і напруженою, а зарплата не прогресує. Нам потрібно навіть при обмежених фінансових можливостях боротись за її зростання.
При цьому, виявляється, що національна банківська система вже другий рік поспіль отримує рекордні прибутки. Нацбанк, зокрема, має в 25 разів більший прибуток, ніж в минулому році, Такі компанії як «Нова пошта», «Водафон», також збільшують чистий прибуток. А цікаво, чи збільшується зарплата у робітників цих компаній? Тобто бізнес сьогодні, не весь, але вже адаптувався до роботи в умовах війни. Тому влада і профспілки мають через переговорні процеси і вимоги до бізнесу досягати того, щоб доходи і прибутки розподілялися у т.ч. і на працю. Ми сьогодні не можемо виходити на вулиці, але потрібно усвідомлення реальності сьогодення.
Ще один фактор, який ми маємо сьогодні враховувати, це мотивація повернення до України людей, які виїхали, якщо все у нас так полишиться – зарплати невеликі, умови праці також, нам буде важко переконувати людей повернутися до України. Дуже добре, що Президент України В.Зеленський до Дня Незалежності закцентував увагу парламентарів і суспільства на тому, щоб відмовитись від ідеї, що праця українців має бути «дешевою». Що дешевизна праці має бути нашою конкурентною перевагою.
Він вбачає, що за повоєнний період за 10 років ми маємо досягти рівня оплати за формулою Східні країни + 30%. Тоді буде мотивація українців до роботи в Україні.
-
Розмову вів Юрій Работа
