У річницю ув'язнення профспілкового керівництва Білорусі Європа повинна відновити зусилля для звільнення політичних в'язнів.
Рік - це вічність, коли увага все більше визначається Tik Tok і Twitter, а вчорашні новини миттєво вилітають з голови. Сьогодні виповнився рік відтоді, як заарештували Олександра Ярошука, голову Білоруського конгресу демократичних профспілок, та його заступника Сергія Антусевича. Для будь-кого, хто перебуває у в'язниці, 365 днів - це дуже довгий і повільний час.
Режим розраховує на те, що увага буде ефемерною. Він розраховує, що міжнародна громадськість звикне до 1500 політв'язнів і перестане протестувати, оскільки погані новини з Білорусі будуть перекриті поганими новинами з України, Ірану, Росії, Китаю та інших країн.
Білоруський режим безжально придушує будь-яку опозицію і намагається зламати людей за допомогою тривалих тюремних термінів, примусової праці, ізоляції та нелюдських умов утримання. Ярjшук і Антусевич та понад 30 інших профспілкових активістів були заарештовані за те, що вони боролися за трудові права і протестували проти будь-якої підтримки Білоруссю війни Росії проти України. Ці мужні жінки і чоловіки були засуджені до термінів від 1,5 до 15 років.
Їхні друзі, члени сімей та політичні прихильники розриваються між страхом, відчаєм і рішучістю. Але вони залишаються рішуче налаштованими зробити все можливе, щоб допомогти ув'язненим і домогтися їхнього негайного звільнення.
Популізм втрачено
Для виживання авторитарних режимів важливо, щоб люди відчували страх і безсилля. Їхні опікуни хочуть, щоб їхні підлеглі та світ вірили, що їхня влада триватиме вічно - отже, будь-який опір є марним.
Однак з 2020 року "бацька" Білорусі, Олександр Лукашенко, втратив свій популістський шарм. Повне ігнорування пандемії, розгін мирного протесту проти фальсифікації президентських виборів у серпні та підтримка російської агресії проти України безповоротно зруйнували те, що залишилося від його іміджу "доброзичливого" автократа.
Лукашенко очолює персоналізовану диктатуру, яка не може запропонувати нічого, окрім стагнації стабільності та радянської ностальгії. Сотні тисяч молодих і здібних людей покинули країну. Економіка страждає від міжнародних санкцій.
Хоча санкції проти Білорусі сильніші, ніж проти Росії, вони, тим не менш, поки що не привели до позитивних змін. Натомість вони посилили білоруську економічну та політичну залежність від Росії.
Сумніваючись у підтримці білоруської армії і знаючи про опозицію населення до війни, але визнаючи, що економічно він повністю залежить від Росії, Лукашенко рішуче підтримує російську агресію на словах і дуже обережний на практиці. Але оскільки всі зв'язки із Заходом зруйновані, він є не стільки молодшим партнером Росії, скільки її васалом, у якого майже не залишилося простору для маневру між Росією і Заходом, яким він уміло користувався протягом чверті століття. Білоруси відчувають, що, прив'язуючи країну до Росії, Лукашенко виключає їх з Європи, культури та історії, до яких вони належать.
Хоча Лукашенку вдалося придушити опозиційні сили, основи його диктатури сьогодні набагато слабші, ніж здається. Звичайно, нещадні репресії можуть тривати ще дуже довго. Але його дні полічені, оскільки він завів країну в глухий кут. Хто б міг подумати в 1987 році, що через два роки не буде Берлінської стіни, а через п'ять років - Радянського Союзу?
Європа повинна бути небайдужою
Результат війни проти України матиме великий вплив на Білорусь. Успішний захист України послабить російського президента Владіміра Путіна як всередині країни, так і з точки зору його імперських амбіцій у Білорусі. Але в кінцевому підсумку зміни прийдуть від білоруського народу, який так мужньо виступив за свободу і демократію в 2020 році.
Що за цих обставин можуть зробити білоруси у вигнанні, західне громадянське суспільство та західні уряди, щоб підтримати самовизволення білоруського народу? Для тих, хто перебуває у в'язниці, їхніх друзів та родин надзвичайно важливо, щоб світ і, зокрема, Європа були небайдужими. Півтори тисячі політичних в'язнів - це жахлива цифра, і кожен з них - страждаюча жінка чи чоловік. Для тих, хто перебуває у в'язниці, питанням фізичного і психологічного виживання є усвідомлення того, що зовнішній світ захоплюється їхньою мужністю і продовжує кампанію за їхнє звільнення.
Сім'ї переслідуваних страждають не лише від психологічного стресу, пов'язаного з ув'язненням їхніх близьких: вони стикаються з економічними труднощами. Вони потребують міжнародної фінансової солідарності, щоб платити за оренду житла, купувати їжу та одяг, захищати своїх дітей.
Деякі активісти вийшли на волю після відбуття покарання. Вони часто травмовані і мають великі труднощі з поверненням до нормального життя, зокрема через те, що режим може знову переслідувати їх у будь-який момент. Європейські країни повинні запропонувати легку і щедру програму для прийому будь-якого колишнього політв'язня, який хоче покинути країну.
Білоруська діаспора потребує фінансової та інституційної підтримки для самоорганізації та використання всіх можливих каналів - відкритих і таємних - для надання людям в Білорусі достовірної інформації, проведення кампаній за зміни, а також для створення і зміцнення контактів і мереж з людьми в країні, які зберігають опозиційний дух.
Міжнародна конференція праці
Дипломатичний тиск на режим необхідно продовжувати. Він повинен побачити, що припинення його ізоляції починається зі звільнення політичних в'язнів. У цьому контексті щорічна Міжнародна конференція праці в червні стане важливою можливістю.
Там країни-члени Міжнародної організації праці голосуватимуть за резолюцію про застосування статті 33 Статуту МОП, яка закликає всі держави-члени вжити належних заходів для того, щоб уряд Білорусі "не міг скористатися відносинами з державами-членами для увічнення або розширення порушень прав трудящих". Вперше за всю столітню історію МОП закликає держави-члени до прямих дій проти уряду з метою захисту та забезпечення свободи об'єднань для трудящих.
Білорусь є членом МОП і ратифікувала її Конвенцію № 87. Рішення МОП - це не вирок "Заходу", а вирок світової спільноти. Міжнародний профспілковий рух повинен вимагати від усіх урядів подальших дій за результатами голосування. Він повинен забезпечити, щоб вони вжили реальних заходів для посилення тиску на Білорусь з метою негайного звільнення ув'язнених профспілкових діячів і поваги до свободи слова та об'єднань.
Це має передбачати різноманітні заходи, включно з добре вивіреними санкціями. Санкції, швидше за все, матимуть вплив, якщо вони будуть чітко спрямовані і пов'язані з конкретними вимогами, які має виконати країна, проти якої запроваджено санкції. Наразі санкції проти Білорусі завдають шкоди людям, створюють певні економічні збитки, підвищують ціни на добрива на світовому ринку (Білорусь є ключовим постачальником калійних добрив), збільшують залежність Білорусі від Росії і не здатні дестабілізувати режим. В ідеалі, економічні заходи повинні зробити протилежне: підірвати режим і вбити клин між Росією і Білоруссю, при цьому мінімізуючи страждання населення і не роздуваючи світові ціни на продовольство.
Прогалини і можливості
У цьому контексті західні уряди могли б дати сигнал Білорусі, що звільнення політичних в'язнів і утримання від будь-якої активної підтримки російських військових зусиль може відкрити можливість для зближення і навіть скасування деяких санкцій у майбутньому. Світ і, зокрема, Європа не повинні ставитися до Білорусі як до частини Росії, як до пророцтва, що самоздійснюється, а натомість шукати навіть невеликі прогалини і можливості для виведення Білорусі з російської орбіти. Однак не може бути жодних шансів на зміни без звільнення ув'язнених.
Нарешті, Європа повинна вітати білорусів, які більше не хочуть жити під диктатурою Лукашенка. Запропонувати, зокрема, молодим і кваліфікованим людям можливість жити і працювати в Європі, поки Лукашенко перебуває при владі, було б одночасно щедрим кроком для народу і сильно вдарило б по економіці країни.
Однак, щоб уникнути довгострокового відтоку мізків, це повинно поєднуватися з потужними стимулами для повернення людей додому. Дозволи на роботу і проживання повинні закінчуватися зі зміною режиму в Білорусі, а людям повинні бути відшкодовані їхні внески на соціальне страхування і прибуткові податки в якості фінансової підтримки для повернення додому, щоб будувати вільну і демократичну Білорусь.
Автор - Френк Хоффер
є невиконавчим директором Онлайн-академії Глобального університету праці
Джерело:
https://www.socialeurope.eu/belarus-support-jailed-trade-unionists
