Протягом останніх років трудова міграція за кордон набула в Україні масового поширення. З одного боку, вона є результатом скорочення кількості робочих місць та поглиблення соціально-економічних негараздів перехідного періоду, формою самоорганізації громадян та пошуку ними шляхів виживання, а з іншого – помітним чинником впливу на соціально-економічну ситуацію в країні, рівень бідності та розшарування населення.
Невідповідність вітчизняного законодавства світовим стандартам не дає змоги вирішувати значну кількість проблем трудових мігрантів. Насамперед, це стосується питання легалізації їх статусу в країні перебування. Нерідко трапляються випадки, коли український мігрант не має законного статусу працівника-мігранта та офіційно не працевлаштований, тобто є вимушено задіяним у тіньовій зайнятості. У такій ситуації працівник не може розраховувати на соціальні гарантії, страхування, медичне забезпечення тощо. Це, перш за все, спричинено недобросовісними посередниками з працевлаштування.
Враховуючи актуальність цього питання, 8 лютого ц.р. за участі керівництва Державної служби зайнятості, представників Федерації профспілок України, Міністерства соціальної політики, роботодавців та понад 80 найбільших посередників на ринку праці відбувся Симпозіум, присвячений питанню «Роль приватних агенцій зайнятості у забезпеченні легального працевлаштування за кордоном».
Серед спікерів на заході були в.о. Голови Державної служби зайнятості (Центрального апарату) Валерій Ярошенко, Голова правління Фонду соціального страхування на випадок безробіття Олексій Мірошниченко, Голова Державної служби України з питань праці Роман Чернега, співзасновник ТОВ «ВІЗА СТАФФ ІНТЕРНЕШЕНАЛ» Юрій Гулець, керівники найбільших рекрутингових агенцій України та Польщі.
У ході Симпозіуму були оприлюднені результати різних досліджень та соціологічних опитувань. Лише за офіційними даними МЗС, у 2016 році 5 млн українців працювали за кордоном, проте реальна цифра не піддається аналізу і, скоріше за все, є значно більшою. При цьому лише 76884 особи були офіційно працевлаштовані через легальних посередників, решта – так чи інакше були задіяні в тіньовій економіці. За даними міжнародної організації з міграції, за роки незалежності жертвами торгівлі людьми стали 160 тис. українців. Але це лише зареєстровані випадки, скільки всього українців потрапляють фактично в рабські умови – не знає ніхто. Згідно з дослідженням соціологічної групи «Рейтинг», лише 30% українців працюють за кордоном легально або напівлегально, половина заробітчан регулярно зіштовхуються з шахрайством, їх обманюють щодо умов праці, проживання тощо.
Серед першочергових дій, які можуть покращити ситуацію з трудовою міграцією, учасники заходу відзначили наступні. Перш за все, необхідно створити умови для гідної праці та добробуту в Україні, і тоді відпаде потреба їздити на заробітки. Але поки цього не сталося, потрібно об’єднати зусилля усіх зацікавлених сторін для того, щоб українці їздили за кордон легально, мали заробітну плату, не меншу ніж резиденти, не порушувалися їх соціальні та трудові права, вони могли користуватись перевагами соціального, пенсійного та медичного страхування тощо.
Департамент захисту соціально-економічних прав
