ЦК ПМГУ звернувся до Президента України Порошенко П.О., Голови Верховної Ради України Турчинова О.В., Прем’єр-міністра України Яценюка А.П., Голови Федерації профспілок України Осового Г.В. (лист 03/319 від 08.10.2014) стосовно проекту Закону №5079 про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших Законів України (щодо податкової реформи), зареєстрованого у Верховній Раді 15.09.2014, в якому викладена наступна позиція ЦК ПМГУ щодо податкових змін, які запропонував Уряд:
«Розглянувши проект Закону №5079 про внесення змін до Податкового кодексу
та деяких інших Законів України (щодо податкової реформи) (далі - Законопроект, Законопроект № 5079), Центральний комітет Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України висловлює свою принципову позицію щодо Законопроекту.
Відповідно до норм п.4.1 ст.4 ПКУ «Основні засади податкового законодавства України» податкове законодавство України ґрунтується у тому числі на таких принципах:
- соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
- стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Законопроект № 5079 в редакції, внесеній Урядом до Верховної Ради України з порушенням зазначених вище основних засад податкового законодавства (п.4.1.6 і п.4.1.9 ПКУ), розроблений, як вбачається, податківцями, в дуже скорочені терміни та без будь-якого обговорення з громадськістю і врахування позицій соціальних партнерів. Центральні органи виконавчої влади, які відповідають за формування тафункціонування податкової системи, просто ігнорували думку суспільства, профспілок і роботодавців щодо цього Законопроекту - в пункті 9 Пояснювальної записки до законопроекту № 5079 так і зазначено -проект Закону України не потребує проведення консультацій з громадськістю.
Вважаємо, що Законопроект не є реформаторським – він, зокрема, не передбачає класичного реформування податкової системи, при якому має відбутися зниження ставок податків при їх високому зборі за рахунок виведення з тіні оборотів підприємств і населення, у тому числі найманих працівників.
Законопроектом, зокрема, передбачено наступне.
1. Номінальне скорочення кількості податків - з 22 до 9 шляхом укрупнення податків - багато старих платежів не скасовуються, а трансформуються в інші (наприклад, податок на нерухоме майно, відмінне від землі, і плата за землю будуть включені в єдиний податок на нерухомість), податкове навантаження при цьому не зменшується. По суті скорочується кількість найменувань податків за рахунок їхчасткового об’єднання з іншими податками без зменшення об’єктів оподаткування.
2. Розширення бази оподаткування податку на житлову нерухомість, скасування пільги з цього податку, збільшення ставки земельного податку (якщо проведена нормативна грошова оцінка земельної ділянки) та орендної плати за землю.
Стосовно оподаткування житлової нерухомості.
Скасовується податкова пільга, платити буде необхідно всім без виключення і за загальну площу, незалежно від метражу і місцезнаходження об’єкта (згідно п.266.5.1 Законопроекту – до 2% від мінімальної зарплати за квадратний метр (максимально - 24,36 грн.) при мінімумі зарплати у 1218 грн.). Ставка податку за чинним ПКУ становить 1% від мінімальної зарплати для сумарної площі нерухомості від
За Законопроектом максимально заплатять, наприклад:
- 1.власник невеликої квартири площею 40 м- 974,4 грн.,
- 2.власник квартири площею
- 3.власник будинку площею 100 м - 2 436 грн.
Стосовно оподаткування земельних ділянок.
Чинна редакція п.274.1 ст.274 ПКУ визначає ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), на рівні не більше 1 відсотка. Законопроектом же вона встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Для переважної більшості найманих працівників та пенсіонерів зазначені розміри податків на нерухомість та землю є завеликими і не кореспондуються з їх реальними доходами. Статистика, зокрема, свідчить: у І півріччі 2014 року середня зарплата становила по Україні - 3 368 грн., по металургії – 5 132 грн., мінімальна пенсія – 949 грн. Для більшості населення, яке і сьогодні є неплатоспроможним та «викручується» як може, такі податки стануть непосильним тягарем.
Вважаємо: треба залишити ставки податку на житлову нерухомість, визначені п.265.5 чинного ПКУ, та ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначені п.274.1 ст.274 чинного ПКУ.
3. Застосовується дифференційована система ставок податку на доходи фізичних осіб, при цьому ставка податку на такі пасивні доходи, як дивіденди становить 5% (п.167.5.2 Законопроекту), що в рази менше від ставок ПДФО.
При тому, що ставки ПДФО до заробітної плати не змінюються (до 10 МЗП – 15%, від 10 МЗП – 17% до частини перевищення), на якій підставі власникам корпоративних прав надаються такі преференції щодо оподаткування дивідендів?
Вважаємо, що необхідно:
- встановити мінімальну зарплату на рівні не нижче фактичного прожиткового мінімуму та знизити ПДФО на трудові доходи,
- встановити однаковий розмір оподаткування трудових і пасивних доходів від нетрудової діяльності, у тому числі дивідендів.
4. Посилення контролю за доходами громадян шляхом запровадження непрямих методів контролю, запровадження одноразового декларування коштів, майна та валютних цінностей та податкової амністії (звільнення від відповідальності фізичних осіб). За Законопроектом це, очевидно, повинно збільшити надходження до бюджету. Нічого нового - таке вже пропонувалося минулим Урядом.
Вважаємо:
- непрямі методи контролю за витратами і доходами платників податків-фізичних осіб є складними, в умовах України їм буде притаманний величезний ризик корупції (такі методи навіть в розвинутих країнах з високою культурою декларування часто застосовуються тільки до державних службовців і членів їх семей), враховуючи те, що Законопроект, зокрема, окрім інформації самих декларантів передбачає право на використання контролюючим органом інформації про їх доходи і витрати з якихось інших джерел, перелік яких, як ми вважаємо, суспільство має право знати;
- вимога декларувати все майно кожній фізичній особі просто не витримує критики. Навіщо декларувати все своє майно рядовим працівникам підприємств? Доцільно хіба що добровільно декларувати майно, придбане на нетрудові доходи, не обкладені раніше податком, в межах строків позовної давності;
- при підвищенні відповідальності населення за декларування доходів і сплату податків застосування такого декларування і контролю за витратами і доходами неминуче призведе до збільшення кількості працівників фіскальних органів – держслужбовців.
В чому ж тут реформування?
5. Виключення норми абзацу «б» пп.138.10.6 чинного ПКУ щодо віднесення до інших витрат сум коштів, перерахованих роботодавцями на культмасову, фізкультурну та оздоровчу роботу, передбачених колективними договорами (угодами) відповідно до Закону Україним «Про професійні спілки…»
Вимагаємо: залишити чинну редакцію норми пп.138.10.6. ПКУ.
Відсутність цієї соціально важливої норми, прямо пов’язаної із ст.44 Закону України «Про професійні спілки…» (яку є намагання виключити через проект Закону України «Про удосконалення норм законів з метою забезпечення фінансово-економічної стабілізації в Україні», автором якого є Мінфін), майже унеможливить формування через колдоговори вагомої частини соціальних пакетів найманих працівників, бо в цьому не будуть зацікавлені роботодавці, які будуть позбавлені можливості віднести на витрати зазначені суми та зменшити об’єкт оподаткування.
6. Включення електроенергії до переліку підакцизних товарів (п.215.3.9 Законопроекту).
Вважаємо неприпустимим включення електроенергії до переліку підакцизних товарів – це прямий шлях до подальшого неконтрольованого збільшення цін в державі.
7. Відтермінування до 1 січня 2016 року (у чинному ПКУ – з 1 січня 2015 року) збільшення у 2 рази розміру податкової соціальної пільги – з 50% ПМ до 100% ПМ для працездатної особи.
Вважаємо це ущемленням прав осіб, що мають отримувати таку податкову пільгу.
8. Обмеження готівкових операцій граничною сумою 18270 грн. (із урахуванням незначного зростання мінімальної зарплати в майбутньому році вона складе приблизно 19 000 грн.), запровадження збору на готівкові операції.
Вважаємо, що з урахуванням зростання цін необхідно залишити граничні суми розрахунків готівкою на чинному рівні (150 000 грн).
9. Збільшення збору на обов’язкове пенсійне страхування під час здійснення операцій з купівлі іноземної валюти з 0,5 % до 2 %.
Переконані, що ця міра є спробою влади для поповнення Пенсійного фонду знов залізти до гаманця пересічного українця.
Спираючись на вищевикладене, вважаємо:
- 1.головною метою Законопроекту є поповнення бюджету шляхом перекладення в черговий раз податкового тягаря на населення (у першу чергу на його низько- і середньодохідні верстви), переважна більшість якого, при цьому, протягом всього періоду незалежності держави дедалі біднішає та опікується переважно власним виживанням (розширена база оподаткування акцизами, податком на нерухомість, орендної плати на землю);
- 2.відсутність громадського обговорення і соціального діалогу щодо Законопроекту як одного з найважливіших нормативних актів, який зачіпає права та свободи громадян, є порушенням прав і свобод громадян та порядку ведення соціального діалогу в Україні;
- 3.визначене Законопроектом податкове навантаження не є адекватним сьогоденному стану платоспроможності багатьох платників податків, і вони будуть змушені усіма можливими способами і надалі мінімізовувати свої податки;
- 4.започатковувати реформи треба з причин, а не наслідків - зокрема, податкова амністія тіньових доходів фізосіб повинна супроводжуватися не тільки посиленням їх відповідальності, а й, насамперед, скасуванням причин для тіньової економіки, зокрема, бідності населення України і відсутності продуктивної зайнятості та робочих місць.
Незаконно і нечесно в порушення передбаченого законодавством порядку «протягувати» податкові зміни задля досягнення мети поповнення бюджету за принципом «ціль виправдовує засоби», користуючись фіскальними наробками попередньої влади та ігноруючи думку суспільства і соціальних партнерів.
Антисоціально шляхом збільшення фіскального податкового навантаження на населення, яке не має достатньо робочих місць, роботи і - у переважній більшості - достойної зарплати, вкотре за його рахунок вирішувати проблему наповнення бюджету країни, яка опустилася на останні місця у списках європейських країн практично за всіма показниками добробуту, забезпечення потреб і розвитку громадян. Треба врешті-решт припинити експерименти над народом і економікою держави, інакше це призведе до подальшого зменшення реальних доходів, в першу чергу, і без того тотально збіднілих найманих працівників і пенсіонерів, необґрунтованого кредитування бюджету, «реформування» корупції та, кінець-кінцем, справедливого соціального збурення».
Профспілка металургів і гірників України
