Вшановуючи 35-ту річницю Незалежності України у Центральному Будинку офіцерів Збройних Сил України відбулася творча зустріч із поетесою, виконавицею, волонтеркою, громадською діячкою, заслуженою працівницею культури України Іриною Родченко.
Її головною подією стала презентація поетичної збірки воєнної доби «Цілую небеса» — книги, у якій особисте переживання війни переплітається з болем за Україну, вдячністю її захисникам і вірою у Перемогу.
Зустріч під назвою «Моє життя з тобою і для тебе, моя найкраща, мамо-Україно!» об’єднала захисників України, представників культурної та громадської спільноти, друзів і колег поетеси.
Захід відбувся за підтримки Федерації професійних спілок України та Всеукраїнської профспілки захисників України, спортсменів та працівників сфер, яку очолює учасник бойових дій Сергій Бизов, за підтримки начальника Центрального Будинку офіцерів ЗСУ полковника Сергія Корні та завідувачки бібліотеки, заступниці голови Комітету з питань культури Національної ради жінок України, членкині Київської «Просвіти» Тетяни Алісової.
Відкриваючи зустріч, Ірина Родченко звернулася до присутніх зі словами особливої вдячності українським воїнам.
«Сьогодні особливий для мене день. День, коли я можу подякувати Вам і вклонитися від землі до неба кожному із Вас за Вашу громадянську позицію, мужність, подвиг і патріотизм! Дякую вам! Ми всі дякуємо Вам!» — наголосила поетеса.
Її слова прозвучали особливо проникливо у стінах Будинку офіцерів, де мистецтво нерозривно поєдналося з пам’яттю, служінням і відповідальністю перед тими, хто сьогодні захищає Україну.
Під час зустрічі присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять полеглих Захисників та Захисниць України.
Ірина Родченко прочитала вірш «Сини, синочки України», присвячений українським воїнам, які загинули у російсько-українській війні, виборюючи незалежність і територіальну цілісність держави.
Для Ірини Родченко війна — не абстрактне поняття.
Від початку повномасштабного вторгнення вона перебувала у Києві, допомагала сусідам, землякам і волонтерам, які формували гуманітарну допомогу для сил територіальної оборони столиці, а згодом — для українських воїнів, які вирушали захищати країну на південь та схід.
Цей досвід знайшов відображення у її творчості.
У 2022 році була написана поетична збірка «Цілую небеса», до якої увійшли вірші воєнної доби, присвяти землякам і сусідам, слова вдячності оборонцям і захисницям, волонтерам, парамедикам, лікарям, капеланам, рятувальникам, дітям, громадським організаціям, благодійним фондам і всім українцям, які з перших днів великої війни стали на захист своєї держави.
Це книга про людей, які тримають Україну — на передовій і в тилу.
Про тих, хто працює, допомагає армії, підтримує поранених у шпиталях, волонтерить і щодня наближає Перемогу.
Під час презентації прозвучали вірші: «Я — життя», «Насінинка», «Поле волошкове», «Сирена виє», «Бентежно так», «Заголю», «Мантія білоцвіту», «Не схиблю в дорозі».
Поетичне слово доповнювалося музикою — Ірина Родченко виконала пісню «Оберіг» на вірші Міли Сонячної та власну музику.
Окрему частину зустрічі склали поезії-посвяти конкретним людям та історіям війни.
Прозвучали твори: «Сережки на снігу», «Молитва за Бахмут», «Коли сонячний дощ…», «Так гартувалась “Азовсталь”».
У кожному такому творі — не лише художній образ, а пам’ять про конкретну людину, родину, подію.
Презентація книги стала також можливістю подякувати тим, хто допомагав її створенню.
Авторка згадала свого хрещеного батька в літературі — поета, заслуженого діяча мистецтв України Михайла Шевченка, поетес Мілу Сонячну, Тетяну Левицьку, Галину Сливку, літературну редакторку Ольгу Ходацьку та доброчинців, завдяки підтримці яких книга побачила світ.
Важливою частиною зустрічі стала «Поезія друзів». Свої твори на заході представили Леся Пронь і Галина Сливка.
Вітальні слова на адресу Ірини Родченко прозвучали від заслуженого артиста України Віктора Кавуна, керівника «Народної студії естрадного співу» Національного університету харчових технологій Андрія Бута, народного артиста України Леоніда Сандуленка.
Прозвучали також авторська пісня «Бережімо Україну» та пісня Вʼячеслава Бондарєва «Козацька віра».
Так у межах однієї зустрічі переплелися біль і любов, пам’ять і мрія, воєнна реальність і прагнення до мирного майбутнього.
Завершуючи зустріч, Ірина Родченко побажала українським родинам єдності, миру та повернення захисників додому.
«Нехай наші Герої-Захисники повернуться додому. Нехай возз’єднаються усі українські родини. Нехай найдорожчі люди будуть поруч. Нехай всі українці житимуть, працюватимуть і мріятимуть вдома», — сказала вона.
У час, коли Україна виборює своє право на свободу, культура стає не просто простором для творчості.
Вона зберігає пам’ять, називає імена героїв, підтримує тих, хто бореться, і допомагає суспільству вистояти.
Поезія Ірини Родченко — саме про це.
Про Україну, яку люблять не лише словами.
Про людей, які захищають її ціною власного життя.
І про віру, що після найтемнішої ночі неодмінно настане ранок. Україна живе, поки живе її пам’ять.
І поки звучить слово тих, хто любить її — «маму-Україну».
ПРЕСЦЕНТР ФПУ