Юридичні консультації Центру правової допомоги ФПУ

Юридичні консультації Центру правової допомоги ФПУ

Неподільна частина щорічної основної відпустки 14 календарні дні.

Чи можна недотримуватися цієї норми на прохання працівників? 

Які штрафи і хто накладає?

Чому в законі визначено саме цю кількість календарних днів неподільною?

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

При цьому ця частина відпустки необов'язково повинна бути першою її частиною. Згідно зі статтею 8 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 «Про оплачувані відпустки», ратифікованої Україною Законом від 29 травня 2001 року № 2481-III, поділ щорічної оплачуваної відпустки на частини може бути дозволена компетентним органом або іншим відповідним органом у кожній країні.

Якщо інше не передбачено в угоді, яка стосується роботодавця і зацікавленої особи, що працює за наймом, і за умови, що тривалість роботи такої особи дає їй право на це, одна із таких частин відпустки складається принаймні з двох безперервних робочих тижнів.

Отже, основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів є однією з частин щорічної відпустки, яку може бути надано працівнику на його прохання.

При цьому ця частина відпустки не обов'язково повинна бути першою, другою чи іншою її частиною.

Нормою статті 12 Закону № 504 передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов'язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

З метою недопущення втрат робочого часу роботодавець може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

 

Можлива відповідальність за порушення трудового законодавства:

Вид Потенційна санкція Хто застосовує
Фінансова відповідальність роботодавця за ст. 265 КЗпП — зазвичай як «інші порушення» 1 мінімальна зарплата за кожне порушення; повторно протягом року з дня виявлення — 2 мінімальні зарплати за кожне таке порушення Держпраці, уповноважені посадові особи
Адміністративна відповідальність винної посадової особи або ФОП, ч. 1 ст. 41 КУпАП 510–1700 грн Суд; протокол зазвичай складає Держпраці
Кваліфіковані випадки за ч. 2 ст. 41 КУпАП, зокрема повторність 1700–5100 грн Суд

 

Під час воєнного стану штрафи за статтею 265 КЗпП не застосовуються, якщо роботодавець повністю та вчасно виконав припис за результатами позапланової перевірки. 

Це не легалізує порушення і не є загальним звільненням від адміністративної відповідальності.

Юридична підстава не застосовувати вимогу час тини першої статті 12 Закону № 504 відсутня. Роботодавець, може прийняти рішення свідомого порушення даної норми усвідомлюючи рівень відповідальності.

При цьому рішення працівника, викладене в заяві, як обставина пом’якшуюча відповідальність роботодавця при розкляді справи не враховується.

Вікторія Ліпчанська,

керівник Центру правової допомоги ФПУ