Коментар заступника Голови ФПУ Ігоря Москаленка
2 вересня 2026 року Кабінет Міністрів України вкотре вніс до Верховної Ради проєкт Трудового кодексу України — вже під номером 16010. Влада презентує документ як крок до гідних умов праці, гнучкості трудових відносин і сучасного ринку праці, що відповідає європейським нормам. Звучить переконливо. Але, як це часто буває з реформами, за красивими формулюваннями ховаються деталі, про які варто говорити чесно — саме профспілкам щодня доводиться захищати людей, коли теорія стикається з практикою.
Договірність — тільки для рівних
Твердження, що трудові відносини стануть більш договірними, правдиве лише наполовину. Договірне регулювання працює добре тоді, коли сторони рівні. Але працівник, який шукає роботу, здебільшого не може диктувати роботодавцю умови контракту — так само, як позичальник не диктує банку відсоткову ставку. Там, де закон сьогодні гарантує базовий захист, а проєкт кодексу замінює його «домовленістю сторін», у підсумку програє саме працівник.
«Гнучкість» звужує, а не розширює
Чиновники наголошують, що новий Кодекс дасть людям більше можливостей поєднувати роботу із сімейними обов'язками. Теза правильна — питання в тому, що стоїть за нею на практиці. Порівняно з чинним законодавством проєкт звужує коло тих, хто може претендувати на гнучкі форми зайнятості: скорочуються категорії працівників з правом вимагати надомну чи дистанційну роботу, зменшуються гарантії щодо залучення до нічних і надурочних робіт та відряджень. Тобто саме ті, кому гнучкість потрібна найбільше — батьки з малими дітьми, люди з інвалідністю, ті, хто доглядає за родичами — ризикують втратити частину захисту, яку мають зараз.
Гнучкість у цьому проєкті — це ще й гнучкість для роботодавця швидше та простіше звільняти працівників.
Соціальний діалог на папері
На словах роль соціального діалогу посилюється. На практиці проєкт дозволяє роботодавцю ухвалювати локальні акти без погодження з профспілкою, а обов’язкову згоду профспілки на звільнення буде замінено формальними консультаціями, а дієвий на сьогодні механізм ініціювання профспілкою звільнення керівника, який порушує трудове законодавство – скасовується. Чи це справді посилення діалогу — питання риторичне.
Зарплата без прив'язки до норми
У ФПУ погоджуються з тезою, що заробітна плата — це результат праці, а не просто виплата. Але тоді постає питання, чому в проєкті досі немає прив'язки мінімальної зарплати до середньої по галузі на рівні не нижче 50%, як вимагає Директива ЄС 2022/2041? Гарні слова про гідну оплату мають підкріплюватися конкретною нормою, а не залишатися декларацією.
Цифри, про які замовчують
Розбіжність між гаслами й жорсткими для працівника нормами простежується по всьому тексту проєкту. Про погіршення соціальних гарантій — при залученні до нічних і надурочних робіт, наданні соціальних відпусток, охороні праці жінок — публічно чомусь не згадують. А в самому документі закладено: скорочення соціальної відпустки з 10 до 7 днів (і з 17 до 10 днів за наявності кількох підстав), збільшення дозволених надурочних робіт до 180–250 годин на рік замість нинішніх 120, розширення категорій працівників, яких залучатимуть до нічних і надурочних робіт та відряджень виключно за ініціативою роботодавця — замість чинної вимоги отримувати їхню згоду. Це теж «новий ринок праці». Питання лише, чи він справді для людини праці.
Два роки консультацій — і жодна «червона лінія» не врахована
Влада справедливо наголошує, що працівники, роботодавці й держава мають бути рівними сторонами соціального діалогу, а профспілки — мати реальний інструмент впливу на трудову політику. У ФПУ цю позицію повністю підтримують. Питання лише, наскільки вона відповідає дійсності.
Мінекономіки називає проєкт результатом майже дворічної спільної роботи з профспілками, роботодавцями та міжнародними партнерами. Це правда: два роки ФПУ надавала численні зауваження на захист людини праці, а до попередньої редакції проєкту (№14386) сформулювала чіткі «червоні лінії» — принципові позиції, без яких документ не можна вважати збалансованим. У новій редакції, №16010, їх, на жаль, так і не врахували.
Більше того, 2 вересня 2026 року уряд повторно подав проєкт до Верховної Ради за спеціальною процедурою, що застосовується в умовах воєнного стану — тобто знову без повноцінного погодження з профспілковою стороною. Нова редакція лише частково врахувала технічні коментарі експертів Міжнародного бюро праці МОП.
Це і є той самий "реальний інструмент участі" на практиці: після майже двох років спільної роботи фінальне рішення все одно ухвалюється без погодження з тими, кого воно стосується найбільше.
ФПУ: реформа потрібна, але не за рахунок людини праці
У Федерації профспілок наголошують, що не проти трудової реформи як такої — Україна давно потребує оновленого трудового законодавства, особливо в контексті післявоєнної відбудови та інтеграції до європейського ринку праці. Але реформа не може проводитися за рахунок звуження прав і гарантій найманих працівників чи встановлення монополії роботодавця у регулюванні трудових відносин.
Право на працю — це не лише право знайти роботу і швидко оформити трудові відносини. Це ще й право на гідні умови праці, на захист і безпеку на робочому місці, на стабільність і передбачуваність свого майбутнього.
ФПУ наполягатиме на доопрацюванні проєкту Трудового кодексу №16010 з урахуванням принципової позиції профспілок і обіцяє продовжувати говорити про це чесно, без прикрас.