27 жовтня Україна відзначає День української писемності та мови — день, що нагадує про силу рідного слова, нашу історію, культурну спадщину та національну єдність.
Мова — це значно більше, ніж засіб спілкування.
Це пам’ять поколінь, голос народу, його характер і душа.
У словах живуть наші традиції, почуття, історія боротьби й незламна віра у власне майбутнє.
Тому, саме сьогодні об 11:00 відбудеться Радіодиктант національної єдності — традиція, яка вже двадцять сьомий рік поспіль об’єднує українців навколо рідного слова.
Автором цьогорічного тексту став письменник і ветеран Артур Дронь.
У прямому етері його читатимуть співачка та волонтерка Даша Астаф’єва й учитель української мови та літератури Артур Пройдаков.
Долучитися до написання диктанту можна через «Українське радіо», Радіо Культура, телеканал, сайт і YouTube-канал «Суспільне Культура», YouTube-канал «Українського радіо», а також застосунки suspilne.radio та «Дія».
Це нагода не лише перевірити власні знання, а й відчути себе частиною великої української спільноти — незалежно від того, де ми живемо: в Україні чи за її межами.
Свято української писемності та мови пов’язане з ушануванням пам’яті преподобного Нестора-літописця, якого традиційно вважають одним із засновників давньоруського літописання.
Українська мова пройшла довгий шлях становлення, пережила періоди заборон і утисків, але зберегла свою самобутність.
Сьогодні вона звучить у родинах, школах, університетах, книгах, піснях, на світових майданчиках і в голосах українців, які захищають свободу нашої держави.
А скільки цікавого приховує наше рідне слово!
Цікаві факти про українську мову
Українська — мова ніжності. Вона має багаті можливості для творення зменшувально-пестливих форм. Навіть слово «вороги» у відомому поетичному вислові Тараса Шевченка перетворюється на «вороженьки». Така форма надає слову особливого емоційного забарвлення.
Літера «Ф» — нечаста гостя. В українській лексиці слова на цю літеру трапляються порівняно рідко, а значна їх частина має іншомовне походження.
Сім відмінків — одна з граматичних особливостей.
Українські іменники мають сім відмінків, серед яких особливе місце посідає кличний: «мамо», «друже», «Україно». Він допомагає звертатися до людини чи явища безпосередньо, надаючи мовленню виразності й теплоти.
Кличний відмінок зберігся також у деяких інших мовах, зокрема в латині та грецькій.
Українське слово має глибокі історичні корені.
Дослідник Василь Кобилюх висловлював гіпотези про давнє походження української мови та зв’язки частини її лексики із санскритом.
Водночас твердження про формування української мови саме у IV тисячолітті до нашої ери не є загальноприйнятим висновком сучасного мовознавства.
Українська мова мала офіційний статус на Кубані. У період існування Кубанської Народної Республіки в 1918–1920 роках українська мова використовувалася в громадському й освітньому житті краю та мала офіційне визнання в тогочасних українських політичних інституціях.
За кожним таким фактом — історія, культура та неповторність мови, яка продовжує розвиватися разом зі своїм народом.
Берегти мову — означає берегти Україну Сьогодні українська мова єднає людей різних поколінь, регіонів і професій.
Вона звучить у словах підтримки, у розмовах із рідними, у творчості митців, у роботі вчителів, журналістів і науковців.
Вона допомагає нам розповідати світові про Україну, її біль, мужність і надію.
Любити українську — означає говорити нею, читати книжки, передавати її дітям, відкривати багатство її слів і шанувати тих, хто зберігав її для наступних поколінь.
У День української писемності та мови згадаймо рядки Володимира Сосюри, які й сьогодні звучать як щире зізнання в любові до рідної землі:
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Для нас вона в світі єдина,
одна в просторів солодкому чарі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі...
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових.
Любіть у коханні, в труді,
у бою, як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
ПРЕСЦЕНТР ФПУ