На скільки днів на рік можна брати відпустки без збереження заробітної плати під час дії воєнного стану, і відповідно до якої статті?
У період дії воєнного стану можна надавати відпустку без збереження заробітної плати за різними підставами і на різний термін. Законом України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136) (зі змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») встановлено особливий порядок надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати.
1. Згідно з частиною третьою статті 12 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».
Відпустка без збереження заробітної плати за цією підставою надається:
• без обмеження її тривалості, але у період дії воєнного стану;
• будь-якій категорії працівників;
• на підставі заяви працівника;
• лише за згодою сторін, тобто не є обов’язковою для прийняття рішення роботодавцем щодо її надання.
Із 19 липня 2022 року працівники мають право на новий вид безоплатної відпустки.
Так, у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів.
Така відпустка надається згідно з частиною четвертою статті 12 Закону № 2136.
Відпустка без збереження заробітної плати за цією підставою надається:
• тривалістю не більше 90 календарних днів у період дії воєнного стану.
Закон № 2352-IX не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів, однак загальна тривалість відпусток (частин) яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану;
• виключно працівникам, які виїхали за межі території України або набули статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою;
• в обов’язковому порядку за заявою працівника;
• роботодавець не може відмовити працівнику у наданні цієї відпустки.
Виходячи із умов її надання, працівник має підтвердити той факт, що він «виїхав за межі території України» або «набув статусу внутрішньо переміщеної особи».
У разі повернення працівника, який перебуває у зазначеній відпустці на територію України, виходячи із умов її надання, особа втрачає право вимагати продовження такої відпустки.
2. В період дії воєнного стану за певними категоріями працівників зберігається право на відпустки без збереження заробітної плати, що надаються в обов’язковому порядку за їх бажанням та відповідно до статті 25 Закону № 504, де вказано терміни надання таких відпусток.
3. Також у період дії воєнного стану зберігається право працівників на відпустку без збереження заробітної плати відповідно до частини першої статті 26 Закону № 504, якою передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 30 календарних днів на рік.
Ця відпустка надається за заявою працівника та згодою роботодавця, але роботодавець може й відмовити працівнику у її наданні.
4. Окрім того, працівники мають право на відпустку без збереження заробітної плати на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою статті 26 Закону № 504.
Вікторія Ліпчанська,
керівник Центру правової допомоги ФПУ