Нині в Україні знайти роботу молодим досить непросто. Навіть наявність вищої освіти не гарантує хорошого місця праці. Про високооплачувану роботу із нормальними умовами, гарантованою пенсією, відпусткою тощо навіть не йдеться. Однак інколи й молодь висуває завищені вимоги: декому хочеться все й одразу. Структура, яка має допомогти молоді, як і всім безробітним, не завжди може впоратися із непростим завданням звести потенційних працівника і роботодавця. Адже насправді, як зауважують деякі з тих, хто шукав роботу, не зажди сподівання виправдовуються. Нерідко вакансії, які пропонують, не дуже привабливі. Та й критерії зайнятості цікаві: якщо людина заробила сто гривень на місяць, вона вже працює і не вважається безробітною. А чи можна на ці гроші вижити — вже інша річ. До того ж, якщо ви відмовляєтеся від трьох наданих вам пропозицій, вас знімають з обліку та приклеюють ярлик із поганою репутацією.
За даними Держкомстату, 2012 року рівень безробіття молоді віком 12–24 років становив 17,3%, 25–29 — уже 9,5%, а віком 30–39 — 6,7%. Тим часом жодна країна не розвиватиметься, якщо вона не допоможе молоді знайти себе. Але як це зробити?
Треба спільно напрацювати пропозиції
«Виклики молодіжної зайнятості в Україні: відповідь профспілок» — такий захід нещодавно провела Федерація професійних спілок. У його ході фахівці — профспілкові лідери, експерти з Міністерства соціальної політики, Міністерства освіти і науки, Державного центру зайнятості України, закордонні гості проаналізували проблеми молодіжної зайнятості в Україні, обмінялися думками та обговорили пропозиції для поліпшення ситуації.
— Профспілки як одна із сторін соціального діалогу через інструменти соціального партнерства мають передовсім забезпечувати представництво і захист прав працівників, зокрема юних. Проблема безробіття потребує невідкладного розв’язання, оскільки зростання кількості громадян, які не працюють, призводить до зниження рівня життя, зростання тіньової зайнятості, сприяння зовнішнім трудовим міграціям, втрати мотивації до праці. Федерація профспілок вважає, що дуже важливо вислухати молодих профспілкових лідерів, саму молодь з питань, що її турбують, і спільно напрацювати пропозиції та шляхи подолання цих проблем, — підкреслив заступник голови ФПУ Євген Драп’ятий.
— Є певна категорія роботодавців, яка не бажає платити податки, тому процвітає тіньова зайнятість. Тож з ініціативи профспілок цей рік визначено як рік боротьби з нелегальною зайнятістю та виплатами зарплати «у конвертах».
Друга проблема — тотальний правовий нігілізм. На моє глибоке переконання, говорити про український ринок праці без проведення чесної його діагностики абсурдно. Лікувати хворобу треба, маючи чіткий діагноз, але критерії зайнятості та безробіття в Україні спотворені. Тому ФПУ готує пропозиції щодо перегляду методології визначення цих понять, більш чіткого і зрозумілого підходу до них.
Ще одна проблема полягає у тому, що праця в Україні не рентабельна. Тому українці, здебільшого молодь, тікають за кордон або у «тінь». Несправедливими залишаються також оподаткування та визначення пенсій. У зв’язку з цим ФПУ веде наполегливу роботу щодо виправлення ситуації. Наші пропозиції стосуються підвищення престижності роботи, справедливого оподаткування та оплати праці, визначення та виплати пенсій, — зазначив заступник голови ФПУ Сергій Кондрюк.
За різними даними, як зазначали фахівці, в Україні від 35 до 75% «тіньової», тобто неофіційної економіки. Тож «тіньова робота не оподатковується, процвітає «конвертна» зарплата, тому працівник незахищений ні під час роботи, ні в перспективі, коли настане час виходити на пенсію. «Уявіть: якби 75% органів вашого організму відмовилися працювати, що тоді? Так само із економікою», — зауважує Сергій Кондрюк.
Інколи лунають думки, що це, мовляв, держава винна у такій ситуації на ринку праці. Але не все так однозначно. Адже молоді під час вибору професії, мабуть, теж варто звернути увагу на те, які спеціальності особливо популярні серед роботодавців і чи пропозиція на ринку праці не переважає попиту. Вступників до вишів зазвичай приваблюють суспільно-правові напрями: це фах юриста, історика, філософа. Вищі навчальні заклади підтримують бажання молоді здобути такі професії. І не в останню чергу, мабуть, тому, що, крім студентів, які навчаються на бюджеті, на відповідні факультети йде й багато контрактників. А на технічні направлення й на бюджет не всі місця набирають. А державі ж потрібні й слюсарі, й електрики, а вступники на ці спеціальності у чергах не стоять. До всього, виші не відстежують шляху своїх випускників, як це прийнято в багатьох країнах. Тобто їм не цікаво, чи працевлаштувалася людина після отримання диплома, чи ні, — такої статистики не ведуть.
Закордонний досвід на поміч
Для зміни ситуації фахівці радять взяти на озброєння зокрема й закордонний досвід. У багатьох країнах профспілки займаються не лише проблемами безробіття. Для прикладу, в США, у штаті Огайо, в одному з університетів вони надають різні послуги, консультації, допомагають студентам долучитися до життя навчального закладу, а ще завідують кафетерієм, комп’ютерним класом та іншим. Якщо ж це більша організація, то вона працює за принципом трипартизму. Тобто працівник співпрацює із роботодавцем, а той, у свою чергу, — із профспілкою, але така система лише на Заході. У країнах «Великої Двадцятки» створення робочих місць для молоді — пріоритет.
— Ми задоволені, що наш фонд разом із профспілками бере участь у цій важливій роботі — допомогти молоді розв’язати проблему молодіжної зайнятості. До речі, вона болюча не тільки в Україні, — зазначила директор регіонального представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі Урсула Кох-Лаугвитц.
Фахівці пропонують, щоб і в нас держава, виші та бізнес співпрацювали так, як за кордоном. Влада у цьому процесі формує робочі місця, сприяє розвитку, контролює, вдосконалює нормативно-правові акти, впроваджує нові закони. Держава може підвищити рівень самостійності вишів, щоб вони змогли гнучкіше реагувати на ринок праці. А навчальні заклади у свою чергу можуть пропонувати коригувати державні замовлення так, щоб у поле зору вступників потрапляли ті професії, які потрібні країні в даний момент. Можливо, варто вести статистику працевлаштування випускників. Бізнесмени могли б тісніше співпрацювати з вишами, приймати практикантів і так підбирати для своїх підприємств кадри.
Антон КОСТЮЧЕНКО
«Урядовий кур’єр»,11.09.2013 р.
www.ukurier.gov.ua
