Шановні колеги!
Сьогодні минає рівно рік і один місяць після VII З’їзду ФПУ. І цілком очевидно, що нам потрібно об’єктивно оцінити, що зроблено ФПУ і членськими організаціями в цей період, які були здобутки, чого не вдалося досягти та якими мають бути наші наступні дії для реалізації завдань, визначених З’їздом.
Нагадаю, що З’їзд проходив під гаслом: «Працю – Україні, гідність–людині, добробут – родині!», а завдання на п’ятирічний період були визначені Стратегією діяльності ФПУ «Європейський вибір»
ФПУ виділила два головні напрями діяльності:
– посилення захисту членів профспілок в умовах масштабних реформ, що здійснюються державою;
– модернізація самої Федерації профспілок задля посилення її впливу на суспільні процеси.
Щодо першого напряму, для ФПУ це, насамперед, представництво і захист інтересів спілчан при прийнятті державних рішень. Через представництво в Кабінеті Міністрів, урядових і парламентських комітетах ФПУ опрацьовано понад 4 тис. нормативно-правових актів, більш ніж до 600 внесено профспілкові пропозиції, зокрема й про відхилення як таких, що звужували або скасовували права працівників і профспілок. Щоправда, не все нам вдалося заблокувати, зокрема при прийнятті законопроекту про Державний бюджет на 2017 рік.
Практична робота і взаємодія із соціальними партнерами була спрямована на стабілізацію роботи трудових колективів та подолання економічної кризи. Як результат, маємо хоч і невелике – 2,3%, але зростання ВВП після провальних результатів економічної діяльності в 2013–2015 роках.
Це стало можливим в результаті напруженої праці мільйонів трудівників у різних секторах економіки, активізації бізнес діяльності, результативного інвестування, покращенню державного управління. І дало поштовх для активізації зайнятості на ринку праці. У І кварталі п. р. дещо зменшилась кількість безробітних, і тенденція до зростання економіки зберігається. Однак унаслідок блокадних дій на сході країни та захоплення бойовиками низки підприємств відчутно постраждали колективи металургів, гірників, транспортників.
Крім того, виникла загроза недоотримання держбюджетом доходів на десятки мільярдів гривень, що становить ризики також і для працівників бюджетної сфери. У цій ситуації ми повинні бути готовими своєчасно і адекватно реагувати, щоб не допустити погіршення становища людей.
Особливої уваги наразі потребують трудові колективи підприємств хімічної галузі, яка фактично зупиняється. На засіданні Національного комітету з питань розвитку промисловості ми спільно з роботодавцями ініціювали розгляд цього питання, підготовлені необхідні рішення, що потребують невідкладного прийняття Урядом для стабілізації ситуації.
Нагальними на сьогодні є питання визначення перспективи роботи вугільних шахт, машинобудівного комплексу, транспортної галузі, енергетичного сектору. Назріло й питання щодо прийняття загальнодержавної стратегії підтримки і розвитку вітчизняної промисловості.
Наступне, на чому хотів би зосередити увагу, це наша боротьба за підвищення заробітної плати, й те, чого ми досягли у цьому питанні, як альтернатива зростанню цін і тарифів.
Мінімальну зарплату підвищено вдвічі порівняно з 2016 роком, тобто вперше за роки Незалежності її встановлено на рівні фактичного прожиткового мінімуму. Ми цього постійно домагалися і нарешті це сталося.
З 1 січня п. р. жоден роботодавець не має права платити менше, що дозволить скоротити кількість працюючих бідних майже на 3 млн.
Відчутне підвищення зарплати – на 30–50% – отримали вчителі, лікарі, держслужбовці.
Загалом по економіці, якщо порівняти лютий п. р. і відповідний період 2016 року, середня зарплата зросла на 35,4%. І що не менш важливо, її ріст перевищував інфляцію. Через систему колективних договорів і угод профспілки домоглися збільшення фонду оплати праці на 40 млрд грн. І, підкреслю, це лише в бюджетній сфері.
Це наше з вами, колеги, досягнення. І людям про це потрібно розповідати, особливо, коли ставиться питання про сплату внесків з підвищеної зарплати.
Звичайно, ми розуміємо, що в започаткованій реформі оплати праці є певні недоліки і над їх усуненням нам треба спільно із соціальними партнерами ще попрацювати. Але в жодному разі не відступати назад, а активно просуватися вперед шляхом наближення до європейських соціальних стандартів.
Виходячи з ресурсних можливостей економіки та її нинішньої вкрай низької частки у собівартості продукції підприємств, ми вважаємо, що зарплата кваліфікованих працівників має вже зараз бути на рівні близько 500 євро. До речі, на це вказує й експертне середовище, що саме такий рівень мотивував би людей працювати в Україні, а не виїжджати за кордон.
Безперечно, досягнення таких рубежів можливе завдяки відновленню соціального діалогу на національному рівні, посилення взаємодії з Урядом та об’єднаннями організацій роботодавців у питаннях соціально-економічного розвитку, про що не могло бути й мови з попереднім Урядом, який ігнорував соціальний діалог.
Фундамент уже закладено Генеральною угодою на 2016–2017 роки, де визначено 158 зобов’язань як Уряду і роботодавців, так і спільних дій соціальних партнерів.
За участю Міжнародної організації праці підписано тристоронній Меморандум щодо реалізації Програми гідної праці на наступні чотири роки. МОП активно залучає до цієї роботи ресурси країн-донорів. Найбільш продуктивно наразі ведеться робота із зміцнення потенціалу і контрольних функцій Державної інспекції праці. Як ви знаєте, саме за сприяння МОП і під тиском профспілок парламент скасував свою заборону на інспектування робочих місць.
Чому ми на цьому наполягали? Тому що порушення трудових прав, безпеки й охорони праці, на жаль, є досить поширеним явищем і має тенденцію до зростання. У 2016 році виявлено порушення прав понад 240 тис. спілчан. А найбільш прикро, коли гинуть і отримують каліцтва люди в продуктивному віці. Пригадаймо недавній трагічний випадок на шахті «Степова» Львівської області.
Тому ми маємо посилити контроль за безпекою праці на всіх рівнях. З цією метою ФПУ укладено угоди про співпрацю з Державною службою з питань праці та Уповноваженим Верховної Ради з прав людини. Вчора на засіданні Президії ФПУ ми проаналізували стан цієї роботи.
На жаль, кадровий потенціал правовиків та технічних інспекторів ФПУ й членських організацій постійно скорочується через обмежене фінансування, що є неприпустимим в умовах, коли все більше спілчан потребують правової допомоги. У проекті бюджету ФПУ на цей рік ми передбачили донорську допомогу територіальним профоб’єднанням для створення правових центрів на місцях.
Разом з тим, членським організаціям потрібно значно більше залучати до цієї роботи профспілкових активістів на місцях. Сьогодні ми вже маємо в своєму активі 5200 громадських інспекторів. Це, безумовно, критично мало для реагування в сфері праці, де зайняті більше 5 млн спілчан.
Особливої ваги це питання набуває у зв’язку з очікуваним прийняттям нового Трудового кодексу. Вчора на Президії ФПУ ми проаналізували законопроект, підготовлений до другого читання, та визначили наші подальші дії. Звертаюсь до членів Ради з проханням організувати зустрічі з народними депутатами в округах, довести до кожного з них профспілкову позицію, роздаткові матеріали з цього питання ви маєте. Наше завдання – заручитися депутатською підтримкою, щоб жодне з положень проекту, які стосуються прав і гарантій працівників, а також профспілок, не були вилучені.
Немало зроблено представниками профспілок у складі парламентської робочої комісії з опрацювання проекту нового Трудового кодексу. Хочу подякувати Сергію Українцю, Ірині Тубєлець, Павлу Пруднікову, а також народним депутатам Сергію Капліну, Вадиму Івченку, які від імені Спільного представницького органу профспілок внесли 112 принципово важливих поправок до законопроекту і, що не менш важливо, більшість з них вони відстояли у профільному Комітеті Верховної Ради.
Так, звичайно, це ще не гарантія прийняття профспілкових пропозицій у сесійній залі, і ми маємо бути готовими жорстко відстоювати права працівників, якщо внесені поправки будуть відхилені. Адже йдеться, власне, про Трудову Конституцію країни, якою будуть користуватися мільйони трудящих.
Хочу окремо зупинитися на виконанні профспілкових вимог до органів влади і роботодавців, затверджених на попередньому засіданні Ради. Вони постійно перебували у фокусі уваги практичної роботи Президії, керівництва ФПУ. Були задіяні різноманітні інструменти впливу: робочі з Прем’єр-міністром, членами Уряду, керівництвом об’єднань організацій роботодавців. На посилення тиску, як ви пам’ятаєте, 6 липня 2016 року в м. Києві було проведено 50-тисячний Всеукраїнський марш протесту у зв’язку з підвищенням ціни на газ для населення. А на підтримку профспілкових вимог до державного бюджету 8 грудня 2016 року було проведено 10-тисячну акцію під стінами Кабінету Міністрів і Верховної Ради.
Слід зазначити, що у цей період свої галузеві дії на захист прав спілчан провели всеукраїнські профспілки: охорони здоров’я, освітян, автомобільного транспорту, лісового господарства, атомників, нафтогазпроспілки. Стан виконання вимог докладно викладено в проекті постанови Ради ФПУ та роздаткових матеріалах.
Зупинюсь лише на вимогах, які потребують подальшого вирішення та нової тактики дій. Незважаючи на цілий комплекс прийнятих заходів пом’якшувального характеру для населення, зниження ціни на газ і тарифів на житлово-комунальні послуги не відбулось. Уряд категорично не погоджується з нашою вимогою, посилаючись на міжнародні зобов’язання з реформування енергетичного сектору та необхідність боротьби з корупцією.
У лютому на засіданні Національної тристоронньої соціально-економічної ради за участю Глави та членів Уряду ми знову поставили це питання на обговорення і бачимо, що нам потрібно змінювати вектор вимог, а саме: домагатися прозорості та обґрунтованості цін і тарифів, адекватного підвищення рівня соціального захисту людей. Нам потрібно нарешті примусити Верховну Раду долучитися до цієї проблематики і використати свій парламентський контроль за діяльністю природних монополій у державі.
І все ж таки, колеги, ми розуміємо, що немає іншої альтернативи підвищенню цін і тарифів, як підвищення заробітної плати, пенсій, стипендій. Наше гасло «Європейським цінам – європейські зарплати» зберігає свою актуальність. До речі, і європейські профспілки також розгорнули масштабну півторарічну акцію за підвищення заробітних плат як альтернативу нав’язуваному урядами режиму жорсткої економії.
У цьому місяці разом з організаціями громадянського суспільства ми провели спільну акцію протесту і домоглися скасування рішення НКРЕКП про запровадження абонплати на газ.
Однак, ми маємо також взяти до уваги, що децентралізація передбачає передання повноважень щодо встановлення тарифів на послуги ЖКГ на місцевий рівень, і це потребуватиме з боку територіальних об’єднань консолідації дій з усіма зацікавленими організаціями для забезпечення дієвого громадського контролю за ціноутворенням.
Інша вимога, щодо якої ми поки що не досягли позитивного результату, – хронічна заборгованість із заробітної плати, яка постійно коливається в межах 2 млрд грн.
Колеги, хочу звернути вашу увагу, що на економічно активних підприємствах питання своєчасності виплати зарплати фактично врегульовано законодавством. Однак на практиці ці норми не виконуються.
Тому в проекті нового Трудового кодексу для посилення прав працівників ми запропонували два нових важелі впливу на роботодавця: компенсацію роботодавцем за затримку зарплати у розмірі облікової ставки Нацбанку за кожний день затримки та право працівника не ставати до роботи з гарантією виплати йому середньої зарплати, якщо термін затримки становить більше 7 днів. На підприємствах-банкрутах, де накопичилося понад 650 млрд грн зарплатних боргів, єдиним засобом розрахунку має стати створення державних гарантійних установ, відповідно до європейської практики. Над цим ми спільно із соціальними партнерами працюємо і згідно зобов’язань Генеральної угоди маємо подати до Верховної Ради відповідний законопроект.
На стадії вирішення – питання щодо відновлення права на пільгове пенсійне забезпечення (Списки № 1 і № 2) працівників, зайнятих на шкідливих і небезпечних роботах (термін – ІІ квартал п. р.), а також відновлення санаторно-курортного лікування працівників за участю Фонду соціального страхування (очікується цього року, після завершення процедури реорганізації).
Цей рік буде для членів профспілок, усього суспільства досить напруженим, виходячи з кількості і масштабів проведення реформ, визначених в урядовій Стратегії до 2020 року.
Серед найближчих – пенсійна реформа, яка стосується як працюючих, так і пенсіонерів. Тому ми внесли на розгляд засідання Ради ФПУ Заяву з відповідними застереженнями та пропозиціями.
Медична реформа вже фактично розпочалася і передбачає докорінні зміни в системі організації охорони здоров’я і зачіпає кожну українську сім’ю. Нас вкрай турбує відсутність діалогу МОЗ і Уряду з профспілками. При тому, що при реформуванні можуть бути звужені або взагалі ліквідовані права громадян на доступну, безоплатну медичну допомогу. І найгірше, що в цій ситуації ігнорується професійна думка фахівців галузі.
Тому ми наполягли, щоб це питання було внесено на розгляд тристоронньої соціально-економічної ради у травні п. р. Завтра це питання розглядатиме також пленум ЦК профспілки охорони здоров’я.
Щодо освітньої реформи, мають бути прийняті принципово нові закони про середню, професійно-технічну освіту і вищу школу. На жаль, сьогодні відбувається зниження якості підготовки фахівців під впливом комерціалізації освіти і бюджетного недофінансування. Опитування, проведене в бізнес-середовищі, показало, що лише кожен третій фахівець має достатню професійну підготовку і компетенцію, щоб бути конкурентним на ринку праці. Це велика проблема, яка не може не турбувати професійні спілки. Навчання впродовж всього трудового життя – усталена практика діяльності профспілок у розвинутих країнах. І тут є велике поле для спільної діяльності з роботодавцями.
Насамкінець кілька слів про хід внутрішніх реформ безпосередньо у ФПУ, виходячи із завдань, визначених стратегією модернізації. Відверто скажу: цей процес іде доволі складно. Сьогодні постійна комісія Ради ФПУ з фінансів та бюджетної роботи буде інформувати вас про запровадження єдиної фінансово-бюджетної політики в рамках ФПУ. Що стосується змін до Статуту ФПУ, то це питання потребує подальшого обговорення. Вчора ми на засіданні Президії ще раз у цьому пересвідчилися. Однак, переконаний, що без організаційно-фінансового зміцнення ФПУ і її членських організацій ми не зможемо ефективно захистити наших спілчан, а це підриватиме довіру до профспілок як організації соціального захисту людини праці. Тому ми не можемо надалі відкладати проведення внутрішніх реформ. Пропонується наступне засідання Ради присвятити розгляду саме цих питань. Нам потрібна єдність і солідарність дій. Адже саме в цьому сила профспілкового руху.
Шановні колеги, розраховую на ґрунтовний аналіз ситуації і конструктивні пропозиції в ході обговорення питань порядку денного засідання Ради.
