Сьогодні – 6 листопада – 76 річниця звільнення міста Києва від фашистських загарбників. Напередодні цієї дати працівники апарату ФПУ та члени їхніх родин відвідали Національний музей - заповідник «Битва за Київ у 1943 році» у селі Нові Петрівці (на фото).
Екскурсію проводив сам директор музею – ВІКОВАН Іван Петрович, заслужений працівник культури України, повний кавалер Ордену «За заслуги», великий знавець історії і патріот України.
Як відомо, битва за Дніпро́ стала однією з наймасштабніших і найкривавіших воєнних операцій світової історії, адже у боях було задіяно близько 4 млн. людей з обох сторін. Лінія фронту становила приблизно 1 400 км. Загальні втрати (убиті, поранені і мобілізоване місцеве населення,т. зв. «чорна піхота») складають від 1,7 до 2,7 млн. людей.
Битва безпосередньо за Київ (також відома як Київська наступальна операція) розпочалася 1 листопада 1943 р. наступом на Букринському плацдармі (тривала до 13 листопада 1943 р.). За наказом Верховного Головнокомандувача Київ необхідно було будь якою ціною звільнити до річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції.
З радянського боку в бою брали участь війська 1-гоукраїнського фронту під командуванням генерала М.Ф. Ватутіна та 1-ша окрема Чехословацька піхотна бригада із закарпатськими українцями в її складі.
До 5 листопада радянські війська демонстрували тут удаване зосередження оперативних резервів, чим прикували до цього району значні сили супротивника, що не дозволило використати їх на північному напрямі, де вирішувалася доля Києва. Коли в районі Лютежа сконцентрувалась достатня кількість піхоти, розпочалась переправа танків. Із-за відсутності понтонів і плотів танки йшли по дну ріки із задраєними люками.
На ранок 4 листопада радянські танки вийшли в районі Пущі-Водиці, Куренівки та Святошино і перехопили шосейну дорогу Київ-Житомир, де їх наступ підтримувала 1-ша окрема Чехословацька піхотна бригада. Одночасно бійці генерала Москаленка 5 листопада вийшли на околиці Києва, а війська генерала Уманського прорвались на Поділ. Ніч із 5 на 6 листопада була вирішальною в битві за Київ. По Брест-Литовському шосе (проспект Перемоги) пробились танкісти капітана Чумаченка. Остерігаючись оточення, 5 листопада німецькі війська почали відступ з Києва.
В 0 годин 30 хвилин наступного дня червоний прапор було піднято над будівлею ЦК КП(б)У (площа Калініна). До 4 годин ранку опір противника в Києві було зламано, о 5 годин ранку 6 листопада 1943 р. генерал М.Ф. Ватутін доповів Верховному Головнокомандувачу Й.В. Сталіну, що Київ повністю звільнено від німецько-фашистських загарбників.
Дорогою ціною далася ця перемога радянським солдатам! За даними проф. І.М. Ходака, «звільнення Києва до річниці Великого Жовтня»… – одна з найтрагічніших для України подій за роки Другої світової війни! Тільки нещодавно офіційно визнано, що під час визволення Києва лишен на Лютізькому напрямку загинуло 400 тис. бійців; на Букринському плацдармі полягло 650 тис.чол. Вдумайтеся, понад мільйон!».
За мужність і героїзм при визволенні Києва було нагороджено орденами і медалями 17500 бійців і командирів, а 668 стали Героями Радянського Союзу, 32 з них були киянами.
Тож вічна слава захисникам нашого рідного міста, які полягли в боях за його визволення від німецько-фашистських загарбників!
Марія Гриценко,
Голова ППО апарату Федерації профспілок України
