Глава Міненерговугілля анонсував скорочення 10 тисяч шахтарів з 52 тисяч працюючих, а також зупинку 12 шахт. Протягом же 2-3 років Володимир Демчишин планує залишити працювати на шахтах тільки 25 тисяч осіб. Про псевдореформування галузі у виконанні керівника Міненерго, а також про те, чим загрожують подібні скорочення шахтарів, кореспондент ГолосUA поспілкувався із заступником голови Федерації профспілок України Сергієм Кондрюком.
- Сергію Михайловичу, чим загрожує ініціатива міністра енергетики щодо скорочення шахтарів, а також закриття шахт?
- Під мантровим словом «реформи» йде звичайний секвестр чи обрізання існуючих шахт. Однак просте закриття шахт несе в собі клубок проблем - насамперед, наноситься удар по екології. Адже закрити шахту - це не означає просто повісити на неї амбарний замок. Потрібно витратити величезні гроші на її консервацію, щоб не допустити величезних екологічних проблем, пов'язаних з відсутністю обслуговування виробітку. Про це ніхто не говорить, і грошей на консервацію шахт у держбюджеті на поточний рік немає. Другий аспект - величезне вивільнення працездатних, трудоактивних і політично активних людей. Проста примітивна постановка їх на облік у службу зайнятості та перенавчання шахтарів на, умовно кажучи, швачок-мотористок або кухарів, крім соціального протесту, безумовно, нічого іншого не принесе. Більш того, які спеціальності на заміну можна запропонувати у вугледобувному регіоні? Хіба там є робочі місця, що заміщаються? Їх там просто немає!
Нам постійно наводять у приклад закриття шахт у Великобританії, які проводилися Маргарет Тетчер. Однак там закриття шахт тривало 12 років і супроводжувалося потужною програмою перепрофілювання потужностей, формування нових робочих місць і планомірне переведення на нову зайнятість шахтарів.
Також виникає питання - чому наша країна повинна завозити вугілля з ПАР або купувати польське вугілля, коли ми можемо видобувати його в Україні. Це вже питання енергетичної безпеки держави. Зрозуміло, що як тільки Україна позбудеться серйозного видобутку власного вугілля, імпортне вугілля різко зросте в ціні. Тому що зараз зовнішні імпортери змушені конкурувати з наявним в Україні вуглевидобуванням. Після того, як видобуток припиниться, мало того, що ми станемо енергозалежними, так ще й отримаємо колосальні витрати з держбюджету на закупівлю імпортного вугілля. Тому спочатку повинна бути підготовлена громадськість до того, як з мінімальними втратами вводити подібні новації. Наразі ж і шахтарська профспілка, і Федерація профспілок України, звичайно ж, будуть висувати серйозні претензії до такого рішення.
- Тим не менше, раніше ми бачили масовану атаку саме на шахтарів у частині урізання соціальних пільг...
- Так, тут ідеться не тільки на відмову від компенсації за оплату електроенергії, природного газу та центрального опалення, а і податок на зарплату. Також намагаються обрізати пільги на пенсію.
- Але чи не є це доказом того, що вугільну галузь намагаються просто вбити, незважаючи на те, що Україна в 2011 році була третьою країною Європи після Польщі з видобутку вугілля?
- А яку галузь у нас зараз не підштовхують до ліквідації? Практично всі галузі, що існують в Україні, сьогодні переживають вкрай важкі часи з дуже багатьох причин. До слова, ми з Федерацією роботодавців об'єдналися і наполягаємо на надзвичайному скликанні Національної тристоронньої соціально-економічної ради з тим, щоб розглянути ситуацію у виробництві з питань зайнятості та ринку праці. Тому що зараз катастрофічно зростає безробіття, і шахтарі - не єдині серед проблем в економіці. Але вони виявилися на передньому плані, і на них найбільш жорстко апробує свої інструменти економічний блок уряду.
- Тобто, зараз реформи Демчишина полягають виключно у скороченні шахтарів? Адже з працюючих нині 52 тисяч осіб протягом двох-трьох років планується залишити лише 25 тисяч працівників вугільнодобувної галузі.
- Тут дві площини відповіді. Це можна розглядати як примітивізм нинішніх керівників, які говорять, що, наприклад, реформування державної служби полягає в тому, щоб скоротити 20 тисяч співробітників. Реформування економіки також полягає у скороченні половини співробітників мінекономіки. До слова, тотальне скорочення по всіх існуючих нині галузях, ставить два питання. Перше - якщо буде зменшено кількість працюючих, хто купуватиме вітчизняні товари і послуги? Якщо не будуть купувати, отже, немає потреби у виробництві, що загрожує наступними скороченнями. Це не реформи! Це імітація власної економічної безграмотності під прикриттям реформ.
- Як правило, шахти є містоутворюючими підприємствами. Більшість працездатного населення опиняються без роботи. У разі закриття шахт держава буде змушена визнавати регіони депресивними і робити відповідні вливання.
- У нас кажуть, що якась частина економіки перебуває в тіні. Але коли в тіні перебуває понад 50% економіки, тоді виникає питання - у нас економіка світла чи тіні? Ви говорите про депресивний регіон. Одна справа, якщо депресивний регіон займає до 15% території, але якщо більше половини України потрібно визнавати депресивним регіоном, тоді у нас просто депресивна держава. Хоча, упевнений, у нас просто бездумний уряд, який не дивиться у завтрашній день. Уряд не думає про те, що закриваючи шахту, вони закривають школу, всі автотранспортні та залізничні перевезення, закриваються всі хлібопекарні, магазини. Це такий сніжний ком, який, боюся, швидко докотиться до Києва і Кабміну.
- З Вашої точки зору, що необхідно було вживати в досить багатостраждальній вугільній промисловості при грамотному підході, щоб не страждали ні люди, ні екологія?
- Нам завжди говорили про те, що у нас нерентабельне виробництво цукру. Галузь угробили, і в підсумку як наші співвітчизники залишилися без роботи, так і цукор наразі ми купуємо за кордоном за дуже симпатичними цінами. Те ж саме стосується української олії. Маслозаводи також були закриті через свою нібито нерентабельність. Те ж саме стосується шахт. Однак давайте вже займемо серйозну виробничу позицію - займемося модернізацією виробництва, його мотивацією, щоб рефінансовані кошти вкладалися у виробництво, а не осідали в офшорних зонах. Все це могло бути зроблено у вугільній галузі. Однак держава пішла іншим шляхом - або посадити шахти на дотаційну голку, і половина цих грошей просто зникала, - або просто закривати. Чи чули ви про те, щоб в Україні була відкрита хоч одна шахта з високотехнологічним обладнанням, що відповідає реаліям? Ні. Тому що з шахт вичавлювати останні соки! Це не державна політика просто тупо закривати шахти. Швидше за все, в нинішній ситуації можна було б провести модернізацію шахт, залучити тих же інвесторів. Якщо ж закриття шахт об'єктивно неминуче, потрібно забезпечити екологічну безпеку і планомірне соціально безпечне адаптування шахтарів, а не постановку їх перед фактом. У нинішніх політико-економічних умовах нинішні дії уряду - на межі фолу - вони провокують десятки тисяч шахтарів на досить непрості рішення.
http://ua.golos.ua/ekonomika/s_kondryuk_ekonomicheskiy_blok_pravitelstva_naibolee_jestko_aprobiruet_svoi_instrume
