На засіданні Президії ФПУ 3 жовтня 2013 р. ухвалено постанову про створення організаційного комітету з відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, а також план заходів Федерації профспілок України з нагоди цієї події. Оргкомітет очолив заступник Голови ФПУ Євген Драп’ятий. Напередодні у Будинку спілок відкрилася виставка, присвячена цій визначній даті. Про ідею експозиції нам розповів її збирач.
- Євгене Михайловичу, розкажіть, будь ласка, про мету цієї експозиції, постанову Президії, а також про особисте ставлення до постаті Тараса Григоровича Шевченка
- Відомо, що згідно з Указом Президента наступний 2014 рік в Україні оголошений Роком Тараса Шевченка. 9 березня 2014 року ми відзначатимемо 200 років від дня народження національного генія. Відзначення ювілею Кобзаря є ще однією знаменною віхою у ствердженні української державності на яскравому прикладі жертовного служіння Тараса Шевченка Україні та її народу. Своїм Словом Він підніс цілий народ і край, ціною власної волі, 10-річним засланням без права писати і малювати. Він воскресив правду про український народ, його життя, долю, радощі і страждання, відкрив істинну історію України, традиції, культуру. Нещадно викривав будь-яке гноблення людини. Дав дороговкази і заповіти, як жити «Землякам моїм в Україні і не в Україні...» та клич «Борітеся - поборете!».
У моєму житті, як і, я впевнений, в житті багатьох українців, Тарас Григорович Шевченко посідає особливе місце. Я зібрав і представив виставку книг позаминулого та минулого століть, а також безліч інших експонатів. Це, зокрема, світлини, значки, малюнки та речі, пов'язані з Кобзарем та історією українства. Я зібрав їх, коли мешкав у Львові, Сімферополі, Ялті та Києві, під час відряджень у Дніпропетровську, Донецьку, Луганську області, коли бував у Полтаві, Миколаєві, Севастополі, Черкасах, Чернігові і, звісно, у Каневі.
Ідеологія колекції полягає у тому, що ми напрочуд мирний і терпеливий народ. Ось, дивіться, зображена червона калина - це символ життя, книга - скарб історичної пам'яті, духу та знань, дороговказ до майбутнього, шабля -символ нескореності.
Кожна річ, що демонструється, має свій смисл - ось цей рушник вишитий червоним і чорним - означає радісні та сумні сторони життя. Коли нам добре, ми як калина розквітаємо, працюємо, творимо, а коли нам роблять зле, - ми витягаємо шаблі. Ось на стіні ви їх бачите. Це свідчить про незламність нашого народу та готовність протистояти насиллю і несправедливості. Ми ніколи не дозволимо та не змиримось із тим, щоб нас зневажали, ставилися до нас зверхньо.
У свій час Шевченко через усе це пройшов - через несправедливість, кріпацтво, заслання, але вистояв і переміг. Він вважав, що перемога завжди дістається, завдячуючи силі волі та духу народу. Тому Тарас Шевченко - це дух українського народу. Пригадайте, як раніше було: зайдеш в українську хату - на стіні висить свята ікона та портрет Тараса Шевченка, а в хаті неодмінно були Біблія і Кобзар. Чому? Тому що люди пізнавали правду через твори Шевченка, передавали з вуст в уста і виховували своїх дітей на його ідеалах.
Шевченко багато зробив для самопізнання українського народу. Він пропустив крізь себе всю нашу історію і підняв пласти, які багатьом були невідомі. Пригадайте рядки поета:
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини?яких батьків?
Ким?за що закуті?..
За «вольнодумствіє» і участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, де Тарас Шевченко прочитав поему «Сон», сміливо викриваючи й висміюючи всіх сатрапів, що знущаються з людини праці, його було засуджено на десять років заслання у солдати без права писати й малювати. Тяжчої кари для людини творчої, для поета - годі й вигадати!
Тарас Шевченко був обдарований Богом малювати, писати, творити і просто бути джерелом духу. У нього була своя місія. Шевченко став для нас пророком, був і є нашим Апостолом. Його покликання - оберігати людей. «Я на сторожі їх поставлю слово», - писав поет.
- У чому, на Ваш погляд, полягає зв’язок між місією Великого Кобзаря та діяльністю професійних спілок?
- Ім'я Тарас означає «нескорений, той, кого ніколи не можна підкорити». Це людина, яка ніколи не змириться з несправедливістю. Тому Шевченко для профспілок надзвичайно важливий приклад того, що ми теж ніколи не змиримося з несправедливістю. Кобзар ніколи не хотів бути рабом становища. Він не міг змиритися з тим, що люди були кріпаками. Сьогодні профспілки також не хочуть, щоб наші люди працювали за мізерну зарплату, від якої залишається лише мінімум на існування, а не на справедливий достаток на гідне й достойне життя. В цьому наша місія збігається.
Профспілки відіграють виключну роль у суспільстві, захищаючи права людей праці та всіх інших, як це робив Шевченко. Тому частину експонатів, що представлені на виставці, я передам до Музею профспілок, над створенням якого ми зараз працюємо.
Сьогодні в суспільстві триває пошук національної ідеї та «обличчя впізнаваності України». Я переконаний, що національна ідея є. Це українська державність і незалежність, яка дає нам свободу і права розвиватися у власній країні, а обличчя України - це трудівник, людина, яка створює національне багатство. Місія ФПУ - участь у розбудові української держави, захист людини праці й боротьба за справедливе ставлення до неї. Профспілки наразі намагаються достукатися до влади, бізнесу, роботодавців через документи - угоди, договори, меморандуми. Шевченко теж розумів силу слова, відчував, що саме вірш, поема, малюнок і карикатура, пісня та жарт якнайкраще і влучніше дійдуть до свідомості та серця людини. Він писав, сіяв слово. Для нашої профспілкової роботи також надзвичайно важливо сіяти слово, однак не чекати, що вродить, а діяти, обстоюючи правду й справедливість, бути тим дзвоном, який не мовчить на будь-які порушення, а сміливо говорить про це й домагається правди.
Ми мусимо відроджувати цінності нашого народу: працьовитість, правдивість, повагу до людини праці, шану до старших і плекання молоді, зберігати історичні, культурні, трудові, освітні традиції. Ми маємо бути господарями своєї долі і своєї праці, володіти її результатами, долучитися до активної просвітницької діяльності - доносити до профспілкової громади дані і вимоги про гідні стандарти життя, праці та її оплати, аби люди не привчалися до понять «рівень бідності» і «прожитковий мінімум», а до слів достаток, багатство, заможність, добробут.
- Які заходи передбачені постановою Президії ФПУ щодо відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка?
- До ювілею Кобзаря плануємо провести чимало заходів. Скажу лише про основне: проведення у трудових колективах урочистостей і шевченківських читань; виступи творчих та аматорських колективів; фотографування пам'ятників і пам'ятних знаків, встановлених Кобзарю в Україні; розроблення туристичних маршрутів і походи молоді «Шляхами Кобзаря по рідній Україні»; організація мистецьких оглядів-конкурсів та виставок-експозицій творів Тараса Шевченка; участь у вишиванні Рушника Кобзареві «Обніміться, брати мої, молю вас, благаю»; низку заходів маємо намір провести спільно з товариствами «Знання» та «Просвіта». Крім того, підтримуючи ініціативу Федерації профспілок Черкащини, ми готові брати участь у встановленні нових пам'ятних знаків Кобзарю. І щоб усе це нам разом здійснити, хочу завершити словами Тараса Шевченка: «А всім нам вкупі на землі єдиномишліє подай і братолюбіє пошли».
Опубліковано в газеті "Профспілкові вісті" №43/2013
