Сьогодні дехто з нас живе у своїй мирній, ретельно вибудованій паралельній реальності. Як завжди ходить на роботу, радіє життю, планує відпочинок. Не впускає війну у своє життя. А є й інші, небайдужі, які віддають свій час, гроші, уміння, частину себе, а іноді і своє життя задля нової України.
Вони виконують сьогодні роботу чиновників та держави.
Вони янголи-охоронці українського війська.
О. Шкуровська,
«Ескадрон милосердя – допомога фронту від тилу»
28 серпня президія Івано-Франківської обласної ради профспілки працівників нафтової і газової промисловості зустрілась з представниками волонтерської групи «Свій за свого» - Лідією Ярославівною Анушкевичус та Вірою Петрівною Гаврильців, яка будучи скарбником профкому НДПІ, власне її і зініціювала.
Мета зустрічі – поліпшення інформованості та підвищення ефективності допомоги, яку надають учасникам АТО колективи працівників нафтової і газової промисловості Прикарпаття.
Одразу зазначимо, що нафтовики і газовики з перших днів неоголошеної війни на сході перейнялись проблемами військових.
Для пришвидшення очищення нашої землі від іноземних найманців і бандитів збирались та збираються кошти, перераховується частина зарплати, придбавається необхідна екіпіровка, тепловізори, безоплатно ремонтується військова техніка. Працівниці НДПІ ПАТ Укрнафта» навіть налагодили виготовлення прикрас в національному дусі, реалізація яких під час святкування Дня незалежності дозволила придбати партію медикаментів.
Звичайно, профкоми беруть у цьому патріотичному волонтерському русі найактивнішу участь.
Однак, перемога потребує більшого.
Необхідно від розрізнених дій поодиноких колективів та громадян переходити до скоординованих заходів та кооперування коштів, щоб направляти в АТО не те, що здається необхідним чи не що вдалося дістати, а те, що дійсно є першочерговим.
І профспілки, з їх розгалуженою організацією та мобільною системою зв’язку, можуть істотно вплинути на об’єднання зусиль небайдужих українців.
У цьому зв’язку на членів президії незабутнє враження справила розповідь командира відділення коригувальників вогню батальйону Нацгвардії «Дніпро-2», який також прийшов на зустріч.
Андрію 38 років. Сім’я – дружина з 2-ма дітьми – зараз проживає у рідні в Драгомирчанах. Колишній військовий, потім – директор маркету, тепер – доброволець. Невисокий, міцний, з загорілим та обвітреним обличчям, з гіркою посмішкою. (Інколи, згадуючи про загиблих побратимів, зрадницьки зволожує очі). Говорить прямо, не добираючи слів, не розводячи дипломатії:
«На шліть тушонок. З ними не повоюєш. Потрібні медикаменти, сучасна оптика, зв’язок, той, що не відслідковується росіянами».
«Бронежилети не нижче 5-го класу. Інші прострілюються».
«Жгутами радянського зразка – кров не спинити».
«В зоні АТО вмирають не від поранень, а від дефіциту ліків 5-го покоління».
Волонтери демонструють закуплений ними за кордоном сучасний рюкзак – аптечку, чи правильніше, мобільний міні-госпіталь, стверджують, що з його допомогою навіть трепанацію черепу в польових умовах за наявності кваліфікації можна провести.
Розповідь Андрія про фронтові будні та друзів-побратимів спонукає голів профкомів Долинщини, які напередодні вже створили координаційну раду для допомоги фронту, запросити його на зустріч з колективами. Однак, назавтра Андрій повертається до місця військової служби.
Перейнявшись проблемами волонтерського руху, члени президії приймають рішення про ініціювання перед Громадською радою ОДА громадських слухань та довго «ламають» голову, яким ще чином оперативно допомогти армії.
Прийняте рішення про виділення коштів з профбюджету, сподіваємось буде підтримано первинками. Звичайно, продовжити і збір особистих заощаджень.
Головний же підсумок – це розуміння того, що якщо кожен з нас не братиме участь у зміні країни, дістанемо результат 2004 року.
|
|
Тетяна Сульженко, заступник голови Івано-Франківської обласної ради профспілки працівників нафтової і газової промисловості |
