Сьогодні Україна переживає складні часи, а українців буквально накрила хвиля занадто вільних цін на продукти харчування і комунальні послуги, непопулярних урядових кроків, які закінчуються затягуванням пасків. Під нищівний удар, як завжди, потрапляють бюджетники. Наша розмова з головою Кіровоградського обкому профспілки працівників культури Зоєю Кадук про реалії життя галузі.
- Отже, що чекає працівників культури взимку?
- В умовах неоголошеної, але існуючої війни галузь культури і профспілка працівників культури перебувають у надзвичайно важких умовах. А попереду зима. Цієї пори нам завжди важко, нинішня зима лякає ще більше: вугілля немає, газ – в обмежених обсягах, ліміти на електроенергію зменшуються, а специфіка більшості наших закладів така, що необхідно працювати а темний період доби. Весь тягар війни уряд вкотре хоче перекласти на плечі рядових людей і не дуже переймається проблемами працюючих бюджетників. Розуміємо, як завжди, входимо в ситуацію, але... Сьогоднішні новації з міносвіти також не додають оптимізму. Я маю на увазі, двомісячні канікули взимку. А молодших школярів куди подіти? На роботу брати, запитують працівники культури. Важко, але не всім, зокрема, новим українцям. Тому профспілка вимагає від Кабміну знайти інші джерела наповнення та економії держбюджету, наприклад, за рахунок податку на багатство і розкіш, тобто за рахунок багатіїв і олігархів, а не за рахунок простих громадян, за рахунок невиплат зарплати народним депутатам, які не присутні на засіданнях ВР і т.д.
- Зараз активно обговорюється проект закону «Про внесення змін до Боджетного кодексу України», зокрема та частина, в якій йдеться про передачу державних, національних закладів культури у комунальну власність. Яку небезпеку таїть ця передача?
- Профспілка працівників культури висловилася за недопустимість передачі державних та національних закладів культури в комунальну власність, наголошуючи, що такий крок загрожує безпеці країни, оскільки знищує галузь в цілому. Недаремно кажуть: якщо хочеш зруйнувати країну, спочатку знищи її культуру. Мало того, що порушуються Конституція України, закон «Про культуру», ніхто не обрахував, скільки потрібно коштів, аби здійснити цю передачу і чи зможе громада фінансувати такі заклади? Оскільки національні заклади культури після передачі будуть належати громаді окремих регіонів, то їх організаційно-методичний вплив, науково-дослідницька діяльність не зможуть поширюватися на загальнодержавний рівень. Завдання і функції таких закладів будуть спрямовані лише на забезпечення потреб конкретної територіальної громади. Це не узгоджується з основним призначенням закладів національного рівня і призведе до скасування їх статусу. Що очікує українську культуру при передачі національних закладів культури у місцеве підпорядкування зрозуміло: знищення.
- Які ще пропозиції проекту викликають шок?
- Уряд пропонує вилучити із статті 87 Бюджетного кодексу України видатки, що здійснюються з державного бюджету не тільки на національні заклади, а й на позашкільні: музеї, заповідники, дитячі музичні та художні школи , школи мистецтв... Слід зауважити, що процес децентралізації галузі культури відбувся ще на початку 90-х років. Найбільшою зміною тоді стала передача закладів культури і мистецтва з державної форми власності в комунальну, на утримання місцевих бюджетів. Заклади передали, а кошти ні. Місцеві бюджети формувалися так, як і раніше, і ніяких змін, окрім негативних наслідків, не відбулося. Через слабкість місцевих бюджетів тисячі будинків культури, бібліотек і кінотеатрів, особливо у селах і малих містах опинилися без фінансування, чимало з них були закриті або перепрофільовані. Тобто, в державі фактично відбулася передача влади у сфері культури на місця, без відповідного фінансування та узгодженості щодо відповідальності і компетентності регіональних органів влади з центральними. Подібне намагаються вчинити і сьогодні з окремими закладами культури. Підтвердженням цього є виключення із ст..90-ї проекту згаданого закону слів: враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Знову намагання передачі без фінансування.
- Мабуть, ще одним підтвердженням байдужості влади до галузі є відсутність запровадження «культурної субвенції», яка спрямовується на видатки поточного характеру: оплату зарплати, комунальних послуг та енергоносіїв... Яка реакція профспілки?
- Складається враження, що в закладах культури працюють роботи, яким не потрібна зарплата, сплата комунальних послуг. Профспілка зазначає, що без створення правового поля для здійснення фінансування державних чи комунальних закладів з різних джерел (державного, місцевого, благодійних фондів, міжнародних донорських організацій окремих меценатів) та значного розширення можливостей для надання закладами культури платних послуг, а також введення фінансових стимулів, що дозволяють більше 50 відсотків зароблених коштів використовувати на власні потреби, подібні рішення призведуть до повного знищення галузі культури. Задля збереження культурного потенціалу в країні профспілка категорично виступає проти проекту в такому варіанті і надає свої пропозиції.
- Не тільки здивування, а й обурення працівників культури і профспілки викликав підготовлений міністерством фінансів України проект закону «Про удосконалення норм законів з метою забезпечення економічної стабілізації в Україні»...
- Так, планується встановити ряд непопулярних та антиконституційних заходів. Ставлячи за мету створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики, мінфін грубо порушує норми ст.. 22 Конституції України, в якій чітко зазначено: при прийнятті нових законів або внесенні змін до законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Хочу нагадати, що відповідно до положення про Міністерство фінансів воно у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а не нищить їх. Скасування діючих законодавчо встановлених норм соціальних виплат (доплат, надбавок) з метою переведення їх в ручне управління Кабміну не просто призведе до звуження існуючих прав і свобод, а фактично унеможливить подальше отримання працівниками культури зазначених соціальних гарантій у розмірах, визначених діючими законами.
Мабуть, чиновникам, які розробили цей законопроект, треба частіше звертатися до Конституції України, не посягати на права та свободи громадян. В черговий раз, нехтуючи основами соціального партнерства, Мінфін навіть не планувало погодження з профспілковою стороною погодження важливого документу, запровадження якого позначиться на спустошеному гаманці працівника культури, і не тільки їх. У пояснювальній записці, зазначається, що законопроект не стосується питань соціально-трудової сфери. А якої стосується? Профспілка культури наголошує, що діяльність Міністерства фінансів у складі Кабміну має відповідати справді демократичній сутності держави.
Про які права і свободи громадян може йти мова, якщо посилаючись на правові аспекти, зазначені в Конституції, Бюджетному кодексі, КЗпП, міністерство фінансів свідомо попирає ці документи? Сьогодні, коли в нашу домівку прийшла біда, працівники культури, розуміючи вкрай складну ситуацію, не просто туго затягнули паски, за власним бажанням віддають останню копійчину воїнам, які захищають територіальну цілісність і суверенітет країни. Тому люди, які щодень сподіваються на найшвидше настання миру, збентежені черговими спробами утиснути соціальні права працюючих та не можуть сприйняти антисоціальні пропозиції мінфіну. Більше того, призупинення виплат державних соціальних гарантій передбачено не на деякий час, до стабілізації ситуації, а призведе до їх повного скасування шляхом внесення змін до діючих законів. Узаконення назавжди наштовхує на жахливу думку, що чиновники обачливо передбачають ведення воєнних дій і в подальшому.
А пояснення фінансово-економічного обґрунтування, в якому зазначається, що реалізація законопроекту сприятиме уникненню вишукання додаткових видатків держбюджету у 2015 році, джерела покриття яких відсутні, та забезпечить економію бюджетних коштів і гарантуватиме часткове збалансування державного бюджету, виглядають дещо цинічно. Врешті-решт прямий обов'язок мінфіну та мінекономіки забезпечувати пошук фінансових ресурсів в необхідних обсягах та джерел покриття видатків для здійснення зазначених на державному рівні зобов'язань та гарантій. Навіть за умови відсутності достатнього обсягу коштів виконавча влада не повинна провокувати породження соціального вибуху серед найбідніших верств населення.
Розмову вела Марія Іванова,
керівник прес-центру Федерації профспілок Кіровоградської області
