І. ПОДОЛАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ  СЕРЕД ПРАЦЮЮЧОГО НАСЕЛЕННЯ

1. ПРОЯВИ СОЦІАЛЬНОЇ НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ

1.1. Невідповідність розміру прожиткового мінімуму реальним мінімальним потребам забезпечення особи.

1.2. Використання не актуалізованих наборів продуктів, товарів та послуг, при визначенні розміру прожиткового мінімуму.

1.3. Встановлення «рівня забезпечення прожиткового мінімуму» при розрахунку деяких соціальних виплат.

2. ПРОЯВИ СОЦІАЛЬНОЇ НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ В ОПЛАТІ ПРАЦІ

2.1. Невідповідність розміру мінімальної заробітної плати реальним мінімальним потребам забезпечення працюючих осіб.

2.2. Дискримінація в оплаті праці працівників бюджетної сфери (невідповідність розмірів базового тарифного розряду Єдиної тарифної сітки та мінімальної заробітної плати, оплата праці держслужбовців нижчої і середньої ланки на рівні мінімальної заробітної плати)

2.3. Існування заборгованості із виплати заробітної плати.

2.4. Економічно необґрунтована диференціація заробітної плати.

2.5. Надмірний податковий тиск на заробітну плату, у зв’язку з неоднозначністю підходів до оподаткування заробітної плати та інших доходів.

3. ПРОЯВИ СОЦІАЛЬНОЇ НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ У СФЕРІ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ

3.1. Законодавча неврегульованість питань поширення неформальної та нестандартної зайнятості.

3.2. Прояви соціальної несправедливості при захисті трудових прав працюючих громадян, недостатня законодавча захищеність представників профспілок, під час виконання своїх статутних обов’язків, пов’язаних із захистом їхніх прав, від неправомірних дій роботодавців, державних службовців. 

3.3. Недостатній механізм соціального захисту працівників звільнених за ініціативою роботодавця

3.4. Звуження гарантій для працевлаштування молоді на перше робоче місце.

4. ПРОЯВИ СОЦІАЛЬНОЇ НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

4.1. Недостатній рівень стипендіального забезпечення осіб, які навчаються, та відсутність механізму встановлення розміру стипендій.

4.2. Позбавлення права учнів та студентів з 1 червня 2015 року на пільговий проїзд.

4.3. Ліквідація можливості студентського оздоровлення у санаторіях-профілакторіях через виключення їх з переліку фінансування за рахунок коштів Фонду соціального страхування.

5.  ПРОЯВИ НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ У ПЕНСІЙНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

5.1. Існування розривів у розмірах пенсій, призначених у різні роки.

5.2. Нерівність в обчисленні пенсій по інвалідності та у разі втрати годувальника у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та профзахворюванням.

5.3. Наявність проблемних питань, пов’язаних з проведенням атестації робочих місць, що перешкоджає зараховувати до пільгового стажу періоду роботи в шкідливим умовах за списком № 1 та списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

6. ПРОЯВИ СОЦІАЛЬНОЇ НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ У ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОМУ ДЕРЖАВНОМУ СОЦІАЛЬНОМУ СТРАХУВАННІ

6.1. Потреба у поступовому підвищенні мінімального розміру допомоги по безробіттю для застрахованих осіб до розміру прожиткового мінімуму.

6.2. Необхідність подальшого осучаснення розмірів щомісячної допомоги потерпілим на виробництві, призначених у різні роки.

6.3. Потреба у поступовому підвищенні мінімальних страхових виплат потерпілим на виробництві до рівня прожиткового мінімуму у перерахунку на 100% втрати працездатності.

6.4. Потреба у відновленні фінансування за рахунок коштів соціального страхування санаторно-курортного лікування, часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв.

7. НЕСПРАВЕДЛИВА ТАРИФНА ПОЛІТИКА НА ЖИТТЄВО НЕОБХІДНІ ПОСЛУГИ

7.1. Різний рівень тарифів (диференційований за рівнем споживання) при однаковому законодавчо встановленому рівні державних соціальних гарантій та стандартів для всіх споживачів комунальних послуг.

7.2. Невизначеність на законодавчому рівні чітких критеріїв «уразливих споживачів», які повинні враховувати існуючі в країні соціально-економічні реалії.

ІІ. ПОДОЛАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ  В ПИТАННЯХ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ТА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

1. Порушення прав працівників на безпечні і здорові умови праці, та отримання відшкодувань у разі ушкодження здоров’я в результаті нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, зумовлене поширенням нелегальної зайнятості громадян.

2. Проблема проведення профілактики та виявлення професійних захворювань на початкових стадіях у працюючі в шкідливих і важких умовах праці (близько 29%) внаслідок деформації профпатологічної мережі в Україні.

3. Наявність нормативно-правових суперечностей щодо питань визначення шкідливих факторів виробництва, недостатня унормованість атестації робочих місць за умовами праці та невиконання значною частиною роботодавців обов’язків щодо термінів і якості її проведення.

4. Незавершеність стандартизації медичної допомоги в Україні, через що громадяни отримують медичну допомогу, якість та обсяги якої, а також рівень кваліфікації медичних працівників, значно відрізняються у різних регіонах, а також у сільській місцевості порівняно з містами.

5. Скорочення мережі ДЮСШ, загальної мережі закладів оздоровлення та відпочинку дітей.

ІІІ. ПОДОЛАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЖИТЛОМ

1. Складність для легально працюючої людини самостійного забезпечення житлом (придбання, участь у будівництві) через низький рівень заробітної плати порівняно з ринковою вартістю новозбудованого та вторинного житла.

2. Складність умов участі молоді у державних програмах будівництва і придбання житла на пільгових умовах.

IV. ПОДОЛАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ У КОЛЕКТИВНО-ДОГОВІРНОМУ РЕГУЛЮВАННІ

1. Недосконалість нормативно-правової бази у сфері колективно-договірного регулювання.

2. Нерівномірність застосування інструментарію соціального діалогу – колективних договорів.