Так можна охарактеризувати законопроект 2275, поданий групою народних депутатів від «Слуги народу», який 30 жовтня розглянуто на засіданні Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.
Стосується він управління Фондом соціального страхування, яким з 2000 року управління здійснюється на паритетній основі ( по 7 осіб) від застрахованих осіб, для чого власне фонд створено, від роботодавців, які сплачують страховий внесок на страхування працівників, та від уряду, який бере участь в управлінні фондом, а також здійснює державний нагляд за його діяльністю. Все як в демократичних європейських країнах і відповідно до ратифікованих Україною Конвенцій Міжнародної організації праці 37,39,102,144. Отже збалансоване представництво інтересів держави, бізнесу і найманих працівників, ні в кого немає переваги.
Тоді навіщо руйнувати цей баланс - автори законопроекту запропонували надати однозначну перевагу представникам державних органів , виділивши їм в правлінні фонду 10 місць і натомість потіснити з цієі площадки соціального діалогу профспілки (4 місця) та роботодавців (4 місця). Неважко догадатися для чого - щоб мати монополію на прийняття рішень і розпорядження понад 20 млрд грн, які акумулюються у фонді на страхові виплати працівникам при настанні нещасного випадку , хвороби, пологів, реабілітаційного санаторно - курортного лікування тощо Тобто ці кошти мають строго цільове призначення. На цьому акцентуємо увагу . Сплачує страховий внесок виключно роботодавець за кожного свого працівника. Жодної копійки з державного чи місцевих бюджетів не поступає у фонд. Тоді логічно запитати- чому того хто фінансує страхові виплати і того хто представляє і стоїть на захисті застрахованих осіб – профспілки - влада намагається потіснити? Адже міжнародна практика і норми міжнародного права націлюють владу на зовсім інше. Цитую норму Конвенції 39 Міжнародної організації праці «стаття 13,п.4. Представники застрахованих працівників беруть участь в управлінні страховими установами на умовах визначених національним законодавством, яке може вирішити питання про участь представників як роботодавців, так і державних органів.» . І ще одна річ. Конвенція 37 , стаття 11 , п. 3 каже що « управління фінансами страхових інститутів та державних страхових фондів повинно здійснюватися окремо від управління державними коштами». Здається все зрозуміло, і народним обранцям - авторам законопроекту слід було з цими актами ознайомитися та не провокувати скарги громадян до міжнародних інститутів.
А те, що треба реагувати на затримки страхових виплат з цього фонду та забезпечення фінансової стабільності, ні в кого не викликає сумніву. На цьому не раз акцентували увагу урядовців члени правління від застрахованих осіб та дирекція фонду. Адже на 2019 рік під тиском урядовців був прийнятий бюджет фонду з дефіцитом майже 2 млрд. грн. - ось причина затримки виплат. Однак і нинішній Уряд цим не переймається, за 2 місяця так і не спромігся делегувати до складу правління своїх семерих представників, чим блокується прийняття правлінням рішень по виходу з кризової фінансової ситуації .
Так де ж віра в те що збільшення урядовців до 10 підвищить ефективність роботи фонду? Її немає. Натомість передбачаємо , що брак коштів в фонді може спокусити більшість в правлінні вдатися до перегляду та зниження соціальних гарантій та виплат застрахованим працівникам. Хотів би помилитися. А тому Федерація профспілок і Спільний представницький орган профспілок виступили проти законопроекту 2275 в публічному діалозі на засіданні профільного Комітету соцполітики та направили відповідне звернення до всіх парламентських фракцій. Єднаймося!
Григорій Осовий,
Голова СПО об’єднань профспілок, Голова Федерації профспілок України
