Навіть якщо ти не воюєш зі зброєю в руках, не можна просто сидіти і чекати на перемогу, потрібно всіма способами її наближувати! Так вважають працівники Південного ГЗК, члени ПМГУ, що у воєнний час долучилися до важливих волонтерських справ.
– Я завжди любила свою роботу, а в такий трагічний для України час ціную її ще більше. Однак зараз важко обмежуватися тільки виробничими завданнями, тому я постійно намагаюся знаходити собі заняття, щоб бути корисною всюди, – розповідає дозувальник цеху шламових систем, профспілкова активістка Марина Савенко.
Вона – учасниця згуртованої та ефективної волонтерської команди, до складу якої також входять Олександр Панченко, Юлія та Наталя Шклярук, Галина та Олександр Меншакови, Алла Резниченко з чоловіком Григорієм, Олена Кобець, Катерина Кручина та багато інших робітників з різних структурних підрозділів підприємства.
Об’єднавшись, ці небайдужі люди щоденно трудяться у тилу: плетуть маскувальні сітки, допомагають переселенцям речами і житлом, збирають і возять гуманітарну допомогу, а також дружно і натхненно готують їжу для хлопців на блокпостах.
Своїми коронними стравами комбінатівці вважають вареники та пиріжки, однак часто радують наших захисників і іншими ласощами.
– У мене приватний будинок, місця багато, тому я запропонувала розташуватися на моїй кухні, – говорить машиніст вентиляційно-аспіраційної установки управління дробильно-транспортного комплексу Алла Резниченко. – Ми розділилися на групи та готуємо по черзі, коли не треба йти на роботу. Ті, хто не можуть приєднатися фізично, допомагають грошима і за це ми їм теж дуже вдячні.
У такому ритмі гірники працюють, не покладаючи рук. Запалюють своїм ентузіазмом інших: команда волонтерів постійно збільшується. І вірять, що дуже скоро разом зустрінуть довгоочікувану перемогу.
