У Міжнародний день медичної сестри в Рівненській обласній клінічній лікарні імені Юрія Семенюка урочисто зібралися медсестри. Вітали, відзначали грамотами кращих, дарували квіти. Але відразу після зборів голова профкому лікарні Лілія Олексіївна Спічак, головна медична сестра лікарні Валентина Миколаївна Хіночик та кілька їхніх коліжанок заквапилися до складських приміщень. Бо ж непочатий край роботи: напередодні волонтери пригнали повну фуру гуманітарної допомоги з Німеччини, від друзів України. Точніше – цілий склад продукції медичного призначення. І цей без перебільшення дорогоцінний дар вимагав невідкладної уваги, рук і професійних дій від героїнь нашого сьогоднішнього матеріалу.
Потрібні фахівці
У нашій обласній лікарні буквально з перших днів рашистської навали запрацював не просто склад гуманітарки – медичний хаб, який допомагає забезпечити потреби військових і цивільних медиків у ліках благодійників із-за кордону. А ліки ці використовуються як в польових умовах, так і в стаціонарних лікарнях та шпиталях. Тут же формують аптечки для солдатів для надання первинної допомоги на полі бою, комплекти для військових лікарів. Здебільшого все йде на передову, на схід країни.
Відправкою опікуються волонтери. Нерідко забирають необхідне медики із ЗСУ. Щоразу щиро дякують, що рівняни забезпечують їх необхідним.
Гуманітарні вантажі приходять із Європи. Це в основному ліки, з якими звикли працювати українські медики. Для фахівців великих складнощів, щоб розібратися в отриманій продукції нема. Але «звичайних» волонтерів сюди не дуже то й поставиш.
Здебільшого, гуманітарні вантажі проходять через тендітні руки медсестер. Включаються в роботу також інтерни обласної – всі молоді, завзяті, патріоти.
– Як обробляємо вантаж? – вводить до курсу справи нашого кореспондента Лілія Олексіївна. – Треба розкрити кожен ящик. Тут можуть бути перев’язочні матеріали, шприці, системи для крапельниць, таблетки. Отож таблетки до таблеток, системи до систем, окремо антисептики, бинти – все розкладаєм за групами. Отримавши завдання за потребою про партії медичної продукції, формуємо відправлення. Палету за палетою. Без свят і вихідних, в суботи та неділі, в День матері чи ось сьогодні, в День медичної сестри. У вільні дні – до змін й після змін. Завжди, як трапиться якась година часу, нерідко навіть і вночі. Бійці чекають допомоги волонтерів. І волонтери рвуться працювати.
У лікарні практично всі – члени профспілки, - продовжує Лілія Спічак. – Тож і раніше ми були згуртовані, а ця війна ще крепше згуртувала нас. Нема такого, щоб хтось із медсестер не прийшов, не допоміг на складі. Ми розуміємо, що робимо важливий внесок у Перемогу. Всі українці наближають цей день: хто на посту зі зброєю в руках, а хто в тилу, і це також важливо.
– Кілька разів у перші дні війни по ліки для наших оборонців приїжджав священник-волонтер, – пригадує одна з добровільних помічниць лікарняного волонтерського хабу, студентка Педагогічного коледжу РЕГІ Катерина Сорока. – Панотець щоразу щиро дякував за допомогу. А якось повідомив, що росіяни розбомбили церкву, де він тримав запас медикаментів, і навіть попри відстань, хотів везти назад до Рівного те, що вціліло. Та ми сказали, аби передав ліки військовим у своєму регіоні, бо там була гостра потреба.
Зненацька, як війна
– Як все розпочалося? – Пригадує з усмішкою Лілія Спічак. – Зненацька, як війна. Прийшла до обласної фура з медичною гуманітаркою, і хлопці-волонтери попросили нас допомогти. Все! Збіглися медсестри, лікарі, щоб вивантажити й сформувати партії продукції за цільовим призначенням. Так і пішло: тепер у нас робота чітко відпрацьована. Знайшлися спонсори, що виготовили для складу меблі-стелажі, тепер в нас кожен препарат і кожна група на місці й на очах. І будь-хто з наших волонтерів у мить знаходить необхідне.
Тепер всі ліки, вироби медичного призначення, перев’зочні матеріали, інструментарій занесені до інформаційної бази обласної військової адміністрації. Отож, коли до Рівного надходить замовлення від військових медиків, із пошуком необхідного не відбувається жодних зволікань. Головне, щоб наші хлопці крепше били жорстокого підступного ворога.
В аптечках ще й малюнки, й теплі побажання
У складі, де медсестри обласної складають для українських бійців індивідуальні аптечки, наш погляд зупинився на яскравому дитячому малюнку. Та це ж автопортрет! Білявий широко усміхнений хлопчина-підліток Антоніо у джинсах, темних окулярах тримає в руках італійський, український прапори та прапор руху за мир. Як вираз вдячності захисникам неба Європи від чорної російської чуми навколо нього усміхнена трава, усміхнена блакитна хмарка й червоненькі сердечка. А поряд – побажання Перемоги.
– Тут не лише аптечки: є ліки для кардіології, неврології, урології, – розповідає старша медична сестра обласного центру торокальної хірургії Наталія Миколаївна Кляпчук. – Усі підписи на іноземних мовах: німецькою, італійською, польською, французькою. Перелік препаратів і їх кількість медсестри вносять у систему. А от щодо аптечок, то в кожну з них вкладаємо окрім основного переліку частинку свого серця. Це – наші привітання й теплі побажання українським воїнам, малюнки від дітей з усіх куточків світу. Ми вдячні нашим європейським друзям не тільки за медичні вантажі, а й за ось ті маленькі вкрай важливі вирази підтримки України в боротьбі.
Сергій СНІСАРЕНКО
https://www.facebook.com/fpu.rivne/posts/717037873062626
