Цього літа Україну з гуманітарною місією відвідав Регіональний представник Інтернаціоналу будівельників та деревообробників (BWI) в Європі Кун ван дер Вір. Він провів кілька днів на Хмельниччині разом членською організацією BWI – Профспілкою будівельників України – та мав нагоду на власні очі побачити вплив невиправданої та жорстокої війни Росії на Україну та Український Народ. Після його візиту ми взяли інтерв'ю у пана ван дер Віра, щоб дізнатися про його враження та результати поїздки.
Перш за все, Куне, дозвольте подякувати Вам за Вашу мужність! Для українців було дуже важливо знати, що вони мають міжнародну підтримку членів Інтернаціоналу BWI. Треба набратися неабиякої сміливості, щоб відвідати Україну в такий час.
Дякую, але я б не сказав, що це сміливо у порівнянні з усіма людьми, які живуть в Україні і яким щодня доводиться переживати бойові дії.
Я особисто не відчував тривоги, тому що розумів, що область, куди я збираюся їхати, достатньо безпечна. Звичайно, коли ти готуєшся до поїздки в країну, яка воює, ти розумієш, що загроза є щодня. Але в той же час, якщо дотримуватися інструкцій та правил безпеки, можна почуватися відносно безпечно.
Під час Вашого візиту було кілька загроз ракетних ударів: під час перебування у готелі, а також під час екскурсії на цементний завод. Чи було Вам страшно в ті моменти?
Було не страшно, тому що я дослухався до сигналів тривоги і до сповіщень в готелі. Якщо потрапити в укриття, то ризик відносно невеликий.
Коли ми були на цементному заводі і спрацювала сирена, мені було дуже цікаво, що люди проявили дисципліну і порядок, не було паніки, і щоб нівелювати загрозу, вони прямували до укриття. А саме укриття було дуже добре облаштоване! Було де сісти, був телевізор, книжки. Люди дружньо і доволі розслаблено спілкувалися між собою. Було дуже цікаво побачити, наскільки добре підготовлені українці, яких заходів необхідно вживати. Стійкість людей в Україні дуже вражає.
Ви познайомилися з багатьма українцями під час свого візиту. Чи помітили ви в них якусь різницю в порівнянні з людьми, які не живуть у мирних країнах?
Я спілкувався з деякими людьми, які приїхали з зон конфлікту, які втратили свої будинки, членів сім’ї чи друзів. І великий знак питання, який я бачив майже на кожному обличчі: «Чому так? Ми не розуміємо чому, але ми не збираємося здаватися, це точно».
Українці дивовижно стійкі та витривалі. Це дуже надихає – бачити такий настрій.
Давайте перейдемо до мети вашої місії. Існує спеціальний фонд солідарності, створений Інтернаціоналом BWI як реакція на ситуацію в Україні. Якщо я правильно розумію, члени BWI роблять добровільні пожертви в цей фонд?
Саме так. Частиною наших статутних зобов’язань є те, що ми маємо фонд солідарності, який спрямований на допомогу профспілковим діячам у складний час, у конкретних ситуаціях. На даний момент у нас 12,5 мільйонів членів, понад 350 членських організацій. Отже, що ми зробили, ми закликали наших членів пожертвувати все, що вони можуть, з конкретною метою – підтримати профспілковий рух в Україні, зокрема Профспілку будівельників України.
Отже, ми закликали до дій, отримали грошові внески, і тоді ми почали співпрацювати з вашою Профспілкою, а також із профспілками в сусідніх країнах, які прийняли багато українців, які змушені були тікати від війни.
Частину коштів ми спрямували на те, щоб максимально підтримувати профспілкову структуру. Ще частина витрат була направлена на потреби людей, які перебувають у тимчасових домівках і мають дуже конкретні санітарно-гігієнічні потреби.
Чи плануєте Ви продовжувати збір?
Звичайно, фонд відкритий і ми продовжуємо збирати внески.
Одна з причин, чому я хотів поїхати в Україну, полягала в тому, щоб переконатися, що гроші організацій, які роблять пожертви, витрачаються з користю – це та прозорість, яку ми повинні для них забезпечити. Окрім того, мені потрібно було побачити, які є нові потреби.
Ми в BWI вже почали розробляти плани, що ми можемо зробити для відбудови України після перемоги. Вам потрібно буде відновити багато житлових приміщень, і ми повинні подумати, що може зробити профспілка, яке наше місце в цьому процесі. Буде багато розчищення зруйнованого житла, руйнувань, відновлення країни – і це має робитися відповідно до принципів гідної праці та з суворими вимогами до безпеки та здоров’я на роботі.
Чи змінив Ваш візит в Україну плани Інтернаціоналу щодо майбутньої допомоги?
Це не змінило наших планів, це зміцнило нашу впевненість, що ми разом, що ми родина, а Профспілка будівельників – це частина родини. І ми повинні виступати разом, як сім’я – за права працівників.
Профспілка Профбуд
