Під такою назвою члени Молодіжної ради Федерації профспілок Кіровоградської області підготували творчі роботи. Пропонуємо роздуми на цю тему практичного психолога, заступника голови Молодіжної ради ФПО Катерини Таран:
- «Я працюю в Інклюзивно-ресурсному центрі №1 Кропивницького. Наше спрямування: допомога дітям з особливими освітніми проблемами. У нинішній складній ситуації я не відділяю себе від колективу центру. Те, що ми робимо, - це наш спільний внесок у перемогу.
Сьогодні наша команда - одна велика та згуртована родина. Ми спілкуємося та турбуємося одне про одного. У перші дні війни ми зрозуміли , що, як і всі інші люди, потребуємо підтримки. Для цього організовуємо тренінги з резильєнтності. Це дає нам можливість бути в ресурсі та продовжувати допомагати іншим.
24 лютого, з п’ятої години ранку, вся наша робота різко змінилася. Звичний наш режим роботи перетворився на 24\7. Кожного дня, кожної хвилини до нас звертається багато людей, які потребують психологічної допомоги. А починаючи з березня, - цілі сім’ї, які змушені були виїхати зі своїх домівок. Вони потребують допомоги як психологічної, так і корекційної.
Психолог Оксана Чеканова поділилася історіями дітей з окупованої території. У них з’явилися нові стрихи, якихраніше не було… На консультації хлопчик 9 років. «Чого ти боїшся?» «Голоду… А ще змерзнути в холодних підвалах». Дівчинка 10 років: «Боюсь не знайти укриття, коли прилетить ракета, залишитися без води». Хлопець 13 років: «Найбільше боюся радіаційного вибуху».
Та діти не тільки бояться, а ще й мріють. І найзаповітніша мрія більшості наших дітей, щоб путін скоріше здох і ніколи не було війни. Замість оздоровлення і моря, діти цього літа знали холодні підвали і чули виття ракет.
Біля нашого будинку, вже вдруге, діє дитячий блокпост із напоями. Діти збирають кошти на ЗСУ. Діти війни, швидко дорослішають і платять свою ціну за війну. Але головне для них сьогодні, я вважаю, це контакт, спілкування та психоемоційна підтримка.
Є один важливий момент, який я зрозуміла, - війни перемагають перш за все у головах. Ми не повинні впадати у паніку, читати ворожі телеграм-канали. А натомість, за потреби, робити перерви від новин, концентруватися на тому, що ми можемо змінити, а також допомагати тим, хто поруч і потребує підтримки. Ми це робимо, кожен на своєму місці, і працюємо в режимі швидкої допомоги».
