Профспілкова спільнота сьогодні рідко чує про первинку ПМГУ Авдіївського коксохімічного заводу. Тому що дзвонити з питаннями – страшно. А раптом не візьмуть трубку? А раптом новини, які розкажуть, переповнять і так по вінця налиту чашу принесеного війною горя? Побоювання малодушні, але цілком притаманні людській природі. Розуміючи їх, голова профорганізації коксохіміків Світлана Дорошенко зв’язалася з нами сама – щоб розповісти про життя трудового колективу, діяльність профкому та його активістів у надскладні для авдіївців воєнні часи.
От що вона каже:
– Через постійні обстріли Авдіївка стала містом-примарою, з якого виїхала більшість мешканців. Ті ж, хто лишилися, вже 8 місяців виживають без води, світла та газу, потерпають від дефіциту продуктів і товарів першої необхідності, кожен день шукають близьких і друзів серед загиблих і поранених.
Виробничі потужності підприємства зазнали важких руйнувань. Основна частина персоналу була переведена в режим призупинення трудових відносин. Але законсервовані цехи та обладнання, яке не підлягає евакуації, потребують догляду. Тому на заводі, не зважаючи ні на що, продовжують працювати близько 100 осіб. І тим, хто зостався, і тим, хто поїхав, дуже потрібна профспілкова підтримка – моральна і матеріальна.
Первинна організація ПМГУ АКХЗ, яка до війни налічувала понад 3000 трудівників, наразі є розпорошеною по всій території України та далеко за її межами. Доля розкидала і її активістів. Однак, навіть перебуваючи в різних містах та країнах, члени профкому залишаються на зв’язку з людьми, намагаються по-максимуму виконувати взяті на себе зобов’язання.
З початку бойових дій працівникам, членам профспілки виплачувалася матеріальна допомога на лікування після поранень, дорогі операції та поховання (загальна сума сягає 446 тисяч гривень). Значну допомогу авдіївцям, що зрушили в інші регіони та працевлаштувалися на підприємства галузі, надала Центральна рада Профспілки (кошти, які в народі називають «підйомними», отримали понад 350 осіб).
Профком продовжує спрямовувати свої зусилля на правовий захист інтересів спілчан: спільно з фахівцями Донецької обласної ради проводяться юридичні консультації щодо змін у законодавстві, виконання норм КЗпП, колективного договору.
Наше головне завдання сьогодні – дати коксохімікам додаткові «точки опори». Ми віримо, що витримаємо це суворе випробування, виживемо, вистоїмо, повернемося до Авдіївки, щоб відродити виробництво найякіснішого в країні коксу та життя у нашому рідному місті.
