З початком війни усі ми – українці, змінилися. Хтось втратив роботу, хтось розлучився з рідними, хтось став біженцем або внутрішнім переселенцем.
Сьогоднішня наша розповідь, це - свідчення Марина Яровая Марини Ярової, голови районної профспілкової організації працівників державних установ смт Високопілля, Херсонської області, про себе та про її односельців, які за піврічну окупацію побачили усі жахи цієї війни. І їхні втрати вже не порахувати… А про злочини росії варто розповідати багато і усюди. Адже слова свідків – вагомі докази у майбутніх міжнародних судах де, безумовно, будуть судити росіян і їх поплічників.
Спочатку було слово…
З пані Мариною спілчан Рівненщини «познайомив» «Фейсбук». Її коментар під нашим постом про надання Федерацією профспілок Рівненської області допомоги для Чернігівщини, Харківщини, Сумщини, а точніше «крик душі», як вона сама називає його, не міг залишити нас байдужими. Його вона залишила у той час, коли Херсонщина ще була під окупацією.
Публікуємо скорочено: «Я голова профспілки протягом 26 років на Херсонщині. А чому у вашому переліку областей по наданню допомоги немає Херсонської області? Адже тут сьогодні найгарячіше. Ви ж напевне з новин чуєте за Високопілля, яке 6 місяців в окупації , в якому все знищено, а моїх спілчан жорстоко розстріляно. Там страшніше за Бучу. Люди тікали в чому стояли…
…А скоро зима! Що нам робити? Ні теплого одягу, ні грошей! Ми все втратили. Чуєте ? Все втратили ! Страждають діти, просто ЖАХ!!!!
…Я ненавиджу слово «переселенці», нас просто війна переселила і обнулила. Мені дуже боляче, боляче за моїх спілчан, яким неймовірно важко.....В мене просто не має слів...SOS-S-S.!!!!».
Пізніше, Марина Михайлівна, розповіла, що писала коментар сидячи у підвалі свого напівзруйнованого дому, не маючи, котрий місяць: ні води, ні світла, ні газу. Та навіть хліба не мали…
У відповідь порадившись написали: «Пані Марино. Ми, профспілчани Рівненщини, щиро співчуваємо Вам та Вашим колегам, усе життя яких через війну зруйновано. На жаль, поки наша Херсонщина в окупації, дістатися туди гуманітарним вантажам з боку України неможливо. Усе, що ми можемо робити зараз - це, з надією на ЗСУ, чекати деокупації Ваших сіл, селищ і міст. А тоді, запевняємо Вас, допомога з ліками, речами, харчами попрямує на Херсонщину.
Зі сподіваням на швидку декокупацію, Ваші колеги-профспілчани.
Тримаймося!
Затялися. Після деокупації Херсонщини, обов’язково надішлемо у Високопілля гуманітарну допомогу.
І обіцянку дотримали. Спілчани з усієї області, за підтримки благодійної організацї "Міжнародний гуманітарний ХАБ", зібравши з усього люду потроху надіслали гуманітарний вантаж у Високопілля. А це понад дві тони продуктів харчування, більше ста кілограмів медикаментів, теплий одяг, предмети гігієни. Та, маленка радість від Святого Миколая для місцевої дітвори, яка, попри свій дитячий вік, вже заглянула в очі страху та війні - солодкі подарунки!
Федерація профспілок Рівненської області
