Хтось захищає Батьківщину в лавах ЗСУ, зі зброєю в руках, хтось вкладає всі сили у волонтерство, хтось «тримає» трудовий фронт, рятуючи від колапсу вітчизняну економіку. У профспілкових організацій ПМГУ в наявних умовах також є свої важливі завдання. Голова первинки ПМГУ Вільногірського гірничо-металургійного комбінату Федор Клименко формулює їх лаконічно: вистояти і підтримати людей праці. Він розповідає:
– Вільногірськ знаходиться досить далеко від лінії фронту, місто фактично живе мирним життям. Комунальники прибирають вулиці, працюють магазини. Це – позитив, але у відносного спокою в громаді є зворотній бік. Люди часом забувають про те, що наша країна відчайдушно захищається від агресора і платить за свою свободу надзвичайно високу ціну. Вони починають скаржитися на тривоги, на регулярні відключення світла, ще на якісь негаразди. Агов, народ, хлопцям в окопах значно гірше!
Профактив первинки ПМГУ ВГМК знає про це з перших вуст. У трудовому колективі підприємства дуже багато мобілізованих (наразі комбінат займає за цим показником третє місце по галузі). Ми з ними на постійному зв’язку, намагаємося всіма способами допомагати: виділяти матеріальну допомогу, сприяти придбанню необхідного одягу та речей, знаходити фахівців для проведення ремонтів техніки. В зимовий період дуже доречними стали наші «подарункові» буржуйки: їх виготовляють на проммайданчику, а профком опікується доправленням туди, де вони найбільш необхідні.
Вважаємо підтримку наших захисників одним з головних завдань, що стоять сьогодні перед первинною організацією. Інші стосуються захисту прав тих працівників, які несуть трудову варту. Війна і їх випробовує на міцність. Ціни на товари і послуги зростають, а доходи людей – навпаки. На жаль, сьогодні маємо цілу низку проблем: суттєве зниження заробітної плати, яка і в мирний час-то була не надто високою, призупинення окремих норм колдоговору через нестачу коштів.
Адміністрація ВГМК в особі керівника підприємства Руслана Дмитровича Панченка і управляючої компанії «ОГХК» в особі виконуючого обовязки голови правління Владислава Йосиповича Іткіна у цій надскладній ситуації займають конструктивну позицію. Вони всіма силами тримають комбінат на плаву, враховують потреби колективу, щодо важливих для людей питань радяться із профспілкою – за що ми їм дуже вдячні.
Нещодавно ми домовитися із соціальними партнерами про виділення фінансової допомоги цілому переліку категорій працівників: пораненим, членам родин загиблих, постраждалим від ракетних ударів. Однак на зовнішні обставини, які фактично унеможливлюють єфективну роботу комбінату (системні економічні, логістичні, енергетичні складнощі), ані Профспілка, ані роботодавець вплинути не здатні – тут потрібна активна участь держави.
Через це, скажу чесно, час від часу накриває відчуттям безсилля. Та піддаватися йому – не конструктивно. То зосереджуємось на тому, що в нашій владі і нашій зоні відповідальності: на контролі додержання трудового законодавстав, норм охорони праці, правовій, матеріальній та психологічній підтримці членів ПМГУ. Адже продовжувати виконувати взяті на себе зобов'язання попри всі труднощі – теж один з проявів справжнього патріотизму.
