Останнім часом в засобах масової інформації збільшилась кількість публікацій та заяв політиків щодо критичної фінансової ситуації в пенсійному забезпеченні, неефективності існуючої пенсійної системи, необхідності прискорення проведення пенсійної реформи, зокрема запровадження накопичувальної пенсійної системи, тощо. На жаль, у цих публікаціях не відображаються реальні причини дефіциту коштів в Пенсійному фонді та що ж в дійсності відбувається в пенсійному забезпеченні.
Щодо фінансового стану Пенсійного фонду України. Насамперед потрібно зазначити, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною пенсійною системою. Принцип роботи солідарної системи полягає в тому, що роботодавці (працівники) сплачують внески до пенсійного фонду і отримані кошти не затримуючись спрямовуються на виплату пенсій. Крім того Пенсійний фонд виплачує пенсії та здійснює виплати до пенсій з коштів, які надходять від Державного бюджету (науковим працівникам, військовим та ін.), підприємств і організацій.
Пенсійний фонд вже багато років є дефіцитним і основною причиною дефіциту пенсійних коштів є катастрофічне зменшення чисельності легально зайнятого населення. Якщо на початку 90-х років минулого століття легально працюючих в Україні було 26-27 млн. осіб, то у 2016 році – 10,2 млн. осіб. Водночас кількість пенсіонерів відповідно становить 14 і 12,3 млн. осіб. Тобто, якщо раніше на одного пенсіонера приходилось майже два працівника, то нині – пенсіонерів більше, ніж легально працюючих осіб.
Багато хто з роботодавців, політиків, високопосадовців державних органів наполягали на тому, що основною проблемою «тінізації» нашої економіки – це високі страхові внески до Пенсійного фонду і фондів соціального страхування і їх потрібно зменшувати. Федерація профспілок України аргументовано спростовувала ці твердження.
У багатьох країнах розміри страхових внесків високі. В Україні був середній розмір страхових внесків 38-40%. В інших країнах – 33-38 і навіть 42-45%. І ці країни працюють, економіка розвивається і не порушується питання про зменшення розмірів страхових внесків. Значить проблема не в самих розмірах страхових внесків.
МВФ не закликав Україну вдвічі знижувати розміри єдиного внеску. Але, як відомо, в Україні з січня 2016 року зменшено розміри єдиного внеску і встановлено для всіх роботодавців-платників внесків розмір єдиного внеску 22% і скасовано утримання єдиного соціального внеску із зарплати працівника.
Який насправді дефіцит Пенсійного фонду України. Зараз наголошують на тому, що дефіцит Пенсійного фонду складає 145 млрд. грн. І, навіть, ця сума озвучується Міністром соцполітики. Але це неправильна інформація.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2016 рік становить 257 млрд. грн, з них 144,9 млрд. грн. – надходження з Державного бюджету України. З цих 144,9 млрд. грн. на покриття дефіциту спрямовується лише 87,7 млрд. грн., а решта – 57,2 млрд. грн. - це фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами (ветеранам війни, донорам, інвалідам, чорнобильцям та іншим), які і так повинні фінансуватися за рахунок коштів Державного бюджету. Тобто дефіцит Пенсійного фонду складає близько 87,7 млрд. грн.
При цьому, потрібно зазначити, що сьогодні Пенсійний фонд здійснює на 42 млрд. грн. виплат, які мають забезпечуватися з державного бюджету або з інших фінансових джерел, але ніяк не з Пенсійного фонду. Це доплати до прожиткового мінімуму, виплата пенсій за вислугу років та інші.
Але це ще не все. Якщо раніше працівники сплачували 15% податку з доходів фізичних осіб і 3,6% єдиний соціальний внесок, то з 1 січня 2016 року зазначені утримання були об’єднані в податок і сплачуються ці кошти вже до бюджетів держави. Таким чином, припинивши сплату єдиного внеску працівниками з 1 січня 2016 року держава забрала з Пенсійного фонду до бюджету ще біля 20 млрд. грн.
Ще потрібно нагадати, що перед Пенсійним фондом заборгували роботодавці біля 17 млрд. грн. зі сплати страхових внесків і з відшкодування витрат на виплату пенсій на пільгових умовах, наукових пенсій тощо.
Якби не було зменшено вдвічі розмір єдиного внеску, у Пенсійного фонду були б кошти для того, щоб поступово розпочати проведення осучаснення розмірів пенсій з урахуванням інфляції та зростання середньої заробітної плати в країні.
Що реально дало зменшення єдиного внеску до 22 відсотків. Зменшенням єдиного внеску до 22 відсотків держава передала у розпорядження роботодавців у 2016 році 87 млрд. грн. під зобов’язання легалізувати «тіньову», нелегальну зарплату, обсяги якої перевищують 200 млрд. грн. та від яких не надходило 70 млрд. грн. пенсійних внесків. Від такого зниження навантаження на фонд оплати праці давало можливість вивести з тіні щонайменше 100 млрд. грн. і внести 22 млрд. грн. до пенсійного та інших страхових фондів, або підвищити заробітну плату для працівників у середньому на 14 відсотків. Проте, як свідчить статистика за минулі місяці ц.р., роботодавці не поспішають ні підвищувати заробітну плату, ні виводити із «тіні» заробітки своїх найманих працівників.
Так, середньооблікова чисельність на кінець 2015 року становила 10 598 939 працівників, а на кінець 1 кварталу 2016 року – 10 153 316 осіб. Тобто кількість легально зайнятих працівників не збільшилась, а зменшилась на 445 тис. осіб.
Якщо середня зарплата в Україні за 4 квартал 2015 року склала 4753 грн., то за січень-квітень 2016 року – 4686 грн., тобто зменшилась.
Водночас лунають твердження, що не можна підвищувати соціальні стандарти, розміри пенсій поки не буде ліквідовано дефіцит Пенсійного фонду. Це – при тому, що зменшенням розміру єдиного внеску, бездіяльністю держави і роботодавців щодо легалізації зарплат створено штучний дефіцит коштів Пенсійного фонду.
Фінансовий стан Пенсійного фонду свідомо доведено до критичного стану, перекладаючи вину на сам фонд та пенсійну систему, готуючи виправдання для чергових обмежень прав пенсіонерів. І це в умовах, коли мінімальний розмір пенсії (1130 грн.) менше вдвічі від фактичного прожиткового мінімуму (2100 грн.), а середній розмір пенсії – 1700 грн. Але навіть при такому рівні пенсій зупинено індексацію пенсій, не проводиться щорічне підвищення пенсій у зв’язку із зростанням середньої зарплати в країні та високим рівнем інфляції, введено податок і військовий збір на пенсії, запроваджено обмеження пенсій працюючим пенсіонерам.
Тепер держава, йдучи на поступки бізнесу щодо зменшення єдиного внеску, не забезпечивши збільшення надходжень пенсійних внесків за рахунок легалізації, обґрунтовує свої дії про припинення індексації та осучаснення пенсій, встановлення обмежень при виплаті пенсій працюючим пенсіонерам та інші непопулярні заходи високим дефіцитом Пенсійного фонду. Можна запропонувати ще знизити розмір ЄСВ, наприклад, до 15 %, покласти на Пенсійний фонд виплату допомоги сім’ям з дітьми та інші соціальні допомоги, в результаті збільшиться дефіцит Пенсійного фонду до 200-300 млрд. грн. і більше, і повідомити суспільству про те, що Пенсійний фонд неспроможний виплачувати пенсії і загалом пенсійна система неспроможна виконувати свої завдання.
Нині, щоб відволікти увагу людей від існуючих проблем та вимог про термінову необхідність вжиття заходів, спрямованих на підвищення пенсій, вносяться в суспільство ідеї, що існуюча пенсійна система неефективна і має бути проведена в Україні ще якась пенсійна реформа. При цьому толком ніхто не пояснює що мають на увазі під «пенсійною реформою». Адже в Україні пенсійна реформа провадиться з середини 90-х років минулого століття і основні напрями цієї реформи ніхто не змінював.
Щодо неефективності існуючої солідарної пенсійної системи і запровадження накопичувальної системи. Багато відомих вчених інших країни вже давно констатували, що нічого кращого в світі за солідарну систему не створено. Накопичувальна пенсійна система не вирішує проблеми в пенсійному забезпеченні, оскільки крім наявних ризиків (про які можна поговорити окремо), ця система, в перше чергу, покращує рівень пенсійного забезпечення лише високооплачуваних працівників.
Як приклад, тривалий час рекламували Чилійську модель реформування пенсійної системи, де з 1981 року відмовились від солідарної системи і запровадили лише накопичувальну систему. В результаті великий відсоток населення виявився поза пенсійною системою (до 50% населення, такі як самозайняті, хто працює час від часу і безробітні, жінки з дітьми не могли забезпечити регулярність внесків до фондів). Нещодавно в Чилі відновили солідарну пенсійну систему.
Світові фінансові кризи 1998, 2009 років, високі темпи інфляції, одномоментна девальвація гривні показали, що у разі запровадження накопичувальної системи в Україні основну частину пенсійних накопичень українців могло бути втрачено двічі. Ще гіршими могли стати для такої системи 2014-2015 роки.
Тому і запроваджуються багаторівневі системи пенсійного забезпечення. В Україні визначено, що солідарна система має залишатися основною, а накопичувальна (обов’язкова чи добровільна) повинна бути лише додатковими до солідарної системи.
Щодо того, чи дасть щось реально накопичувальна система в Україні найближчим часом, то з існуючим рівнем заробітної плати, зайнятості населення, рівнем безробіття, відсутності гарантій збереження накопичених коштів тощо, відповідь для більшості громадян буде зрозуміла.
Проте це не значить, що профспілки категорично проти запровадження накопичувальних систем. Запроваджувати потрібно, але для цього мають бути відповідні умови. Сьогодні ж фактично проводиться політика на знищення солідарної системи (значно знижується розмір єдиного внеску; заморожуються існуючі пенсійні виплати; з підвищенням мінімального розміру пенсії без підвищення інших розмірів пенсій все більше і більше пенсіонерів переходять до категорії тих, які отримують мінімальні пенсії та ін.).
Чи вплине позитивно запровадження накопичувальної системи на вирішення існуючих проблем в пенсійному забезпеченні нинішніх 12,3 млн. пенсіонерів? Абсолютно ніяким чином!
Про окремі параметричні зміни в солідарній системі. Для ліквідації дефіциту коштів в Пенсійному фонді наводяться такі можливі заходи, як підвищення пенсійного віку, збільшення вдвічі мінімального страхового внеску, збільшення чисельності осіб, які повинні сплачувати єдиний внесок, та інші.
Щодо пенсійного віку, то слід нагадати, що з жовтня 2011 року в Україні поступово підвищується пенсійний вік для жінок до 60 років. Із-за низького рівня середньої тривалості життя у чоловіків, для них пенсійний вік не підвищувався. В Україні середня тривалість життя у пенсійному віці у жінок становить 25 років, у чоловіків - 14,5 років (в інших країнах така ж середня тривалість життя у чоловіків при пенсійному віці 65 років).
Тому пропозиції щодо підвищення пенсійного віку для чоловіків можна розглядати при збільшенні середньої тривалості життя у пенсійному віці, хоча б до 20-25 років. Слід також зазначити, що безпосередньо підвищення пенсійного віку не дає значного ефекту – економія становитиме всього кілька сотень мільйонів гривень, що для Пенсійного фонду з 257 млрд. бюджетом, це не є настільки важливим рішенням, а шкоди буде завдано для людей багато (неможливо працевлаштуватися у передпенсійному віці, багато громадян в такому віці мають всі показники для встановлення інвалідності, особливо при нашій екології тощо).
Встановлення сплати єдиного внеску у розмірі не менше ніж подвійного на сьогодні мінімального страхового внеску (640 грн. замість нинішніх 320 грн.), то це питання потребує обговорення. Адже сьогодні за розрахунками, щоб отримувати пенсію в мінімальному розмірі при стажі 30 років у жінок і 35 років у чоловіків потрібно отримувати у 2016 році заробітну плату приблизно жінкам 3500 грн., чоловікам 3000 грн.
Щодо збільшення чисельності осіб, які повинні сплачувати єдиний внесок, то, безперечно, це підтримується. І навіть більше. Профспілкова сторона вимагає від Уряду забезпечити вжиття реальних кроків для виведення з «тіні» заробітної плати та зростання чисельності легально працюючих громадян, збільшення кількості робочих місць, підвищення рівня оплати праці.
ФПУ постійно вносила пропозиції і наполягала на тому що для розвитку солідарної системи потрібно вживати дієві заходи по виведенню з «тіні» зайнятість і заробітну плату. За окремими даними сьогодні 4 - 4,5 млн. осіб працює в "тіні". А це десятки мільярдів гривень недонадходжень до бюджетів країни, у тому числі і до Пенсійного фонду. Крім цього потрібно створювати нові робочі місця, розвивати економіку країни, збільшувати розмір оплати праці. Це є основними заходами. Інші варіанти збільшення надходжень до Пенсійного фонду є лише додатковими заходами.
Володимир Максимчук,
керівник управління соціального страхування
і пенсійного забезпечення апарату ФПУ
