Зміна влади, зовнішня збройна інтервенція на Сході та в Криму, і економічний спад по всій Україні, пов’язані з цим додаткові видатки бюджету були використані Урядом для тотального згортання соціальних програм, урізання соціальних гарантій, підвищення податків для пересічних громадян.
У цих складних умовах головний обов’язок з фінансування оборони країни, утримання державного апарату, охорони здоров’я, освіти, культури, фактично покладено на 10 мільйонів працюючих українців. Олігархи при цьому продовжували збирати свої мільярдні прибутки і вивозити їх за кордон.
При цьому Уряд неодноразово спробував протиправно запустити руку в фонди соціального страхування, а це кошти тих же працівників, пенсіонерів, безробітних, інвалідів праці, і додатково вилучити сотні мільйонів людських грошей на державні потреби.
Було поспіхом внесено законопроект №5080, яким це планувалося реалізувати. Тільки принципова позиція соціальних партнерів та народних депутатів минулого скликання зупинила відверту авантюру.
Публічні заяви, протестні акції профспілок були сприйняті як спротив «прогресивним реформам», запущено механізми протидії профспілковим організаціям, підриву їх фінансових можливостей і взагалі - усунення професійних спілок і об’єднань роботодавців від управління страховими фондами.
Професійні спілки, всі громадяни України чекали від парламентських виборів оновлення і єдності влади, дієвих реформ задля позитивних зрушень в економіці, викорінення корупції і покращення життя людей.
Однак, перші заяви новообраних парламентаріїв, окремих політичних сил показують, що політики не поспішають переходити від словесних обіцянок і взаємних суперечок до конкретних справ. Втрачається дорогоцінний час.
Більше того, під гаслами європейської інтеграції проголошуються які завгодно цілі реформ, крім головної – об’єднати країну і суспільство, розвинути економіку, щоб привести матеріальне та духовне життя громадян України до рівня кращих європейських країн.
Практика влади протягом останніх місяців, урядові законодавчі ініціативи свідчать про нестримне бажання прибрати до одних рук управління всіма соціальними справами навіть там, де необхідне знаходження кращих рішень в рамках соціального діалогу держави з бізнесом і професійними спілками, віднайдення шляхів справедливого розподілу виробленого суспільством продукту між бізнесом, працівниками і державою.
Для європейських країн і всього цивілізованого світу соціальний діалог є наріжним каменем, суспільною цінністю, на якій будуються відносини держави з громадянським суспільством, основою соціального миру в країні.
Трудовий народ України, професійні спілки чекають від оновленої влади не реформ заради самих реформ, а конкретних справ, які відчує кожна українська родина.
Спільний представницький орган всеукраїнських профспілкових об’єднань звернувся до провідних політичних сил, які отримали перемогу в парламентських виборах і формуватимуть власні фракції у Верховній Раді України, з пропозиціями провести консультації щодо можливої співпраці в наступних питаннях:
- розвитку економіки, подолання бідності і безробіття, передусім – серед молоді;
- приведення основних соціальних гарантій (мінімальна і середня заробітна плата, безпека праці, дотримання трудових прав, пенсійне забезпечення та ін.) до рівня європейських країн в контексті імплементації Угоди про асоціацію між Україною і ЄС;
- розвитку трудового потенціалу України та його продуктивної зайнятості для успішної конкуренції на європейському та інших міжнародних ринках.
Інформаційно-аналітичний центр ФПУ
