Легендарна оборона аеропорту Донецька, яка тривала довгих 242 дні та ночі, стала одною з найбільш героїчних та трагічних сторінок неоголошеної війни на Сході України. Вшанувати живих та віддати борг пам’яті загиблим героям зібрались 16 січня у Центральному будинку офіцерів на вечір пам’яті останніх захисників аеропорту Донецька «Легендарні герої – «Кіборги», самі «кіборги» та родичі тих, хто пав на тому литовищі смертю хоробрих, представники громадських організацій, журналісти.
Захід був присвячений сумним роковинам 19-20 січня, коли у Донецькому аеропорті «бетон не витримав», і внаслідок його підриву, загинуло понад 50 останніх захисників летовища. Він започаткований родинами загиблих героїв, насамперед Іриною Зубковою, сестрою Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова, ім’я якого Президент України Петро Порошенко 30 грудня 2015 року присвоїв 90-му окремому аеромобільному батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади високо мобільних десантних військ Збройних Сил України. Вечір пам’яті зібрав українців для того, щоб віддати велику пошану родинам захисників Донецького аеропорту та віддати борг героям - кращим українським чоловікам, які стали справжньою українською легендою.
Патріотизм і любов до рідної землі - ось де причини надзвичайної перемоги.
У заході взяли участь представники бойових підрозділів, що захищали аеропорт, 140 членів родин загиблих героїв. Вони вшанували пам’ять загиблих бійців з 80-ої окремої високомобільної десантної бригади 3 батальйону, 81-ої, 93-ої, 95-ої окремих аеромобільних бригад, 90-го окремого аеромобільного батальйону, 57-ої окремої мотопіхотної бригади і 74-го окремого розвідувального батальйону.
Дружина Героя України Олега Міхнюка Ірина, яка представляє координаційну раду платформи «Люди допомагають людям», зазначила, що на заході члени родин загиблих «кіборгів» внесені у базу платформи. За її словами, унікальність цієї ініціативи полягає у тому, що члени родин загиблих героїв можуть напряму отримати адресну допомогу.
«У платформі відкривається профайл на кожного члена родини загиблого, відкривається банківський рахунок, і всі бажаючі допомогти цим людям, можуть напряму, оминаючи перепони надати допомогу», – розповіла Ірина Міхнюк. А також самі родини можуть спілкуватися між собою та підтримувати одне одного.
Говорять учасники заходу:
Яцина Світлана Мар’янівна – мати загиблого Євгена Яцини, який 21 січня минулого року загинув при звільненні Донецького аеропорту від поранення обох ніг. Троє суток він чекав допомоги, яка так і не підійшла.
- Він був мобілізований. Переховуватися не став, а сказав, якщо він не піде туди, то до його мами прийде Путін.
20 лютого минулого року його поховали на Берковецькому кладовищі на Алеї слави. На похованні було 600 осіб – люди, які його знали особисто.
Я вважаю, що з "кіборгів" зробили легенду, але для мене особисто мій син не був легендою, він дуже полюбляв життя та людей.
Наразі я допомагаю військовим АТО.
Степовий Ігор Богданович – сержант, боєць 90-го батальйону роти РВП.
- Я поїхав добровольцем в бригаду і розпочав у липні 2014 року службу на війні. Ще в радянський період життя я служив у десантних військах.
Вперше в Донецький аеропорт ми заїжджали 30 листопада 2014 року, а в друге – 16 січня 2015 року. Тоді ми вже йшли виручати наших побратимів. Аеропорт на той час був дуже пошкодженим, вежі практично не було.
Моє життя "після аеропорту" складається так, що я вимушений, як і багато інших побратимів, виходити із ситуації самотужки. Правда, допомагають волонтери. Завдяки їм ми вижили і на війні. Наразі із значними зусиллями отримав статус учасника бойових дій.
Вікторія Чупилко – дружина загиблого Чупилака Анатолія Михайловича з Холодного Яру Черкаської області, бійця 90—го аеромобільного батальйону 3 роти 2-го взводу.
- Він був ще на Майдані. Упродовж трьох днів, що стріляли у лютому 2014 року, йому довелось замінити 7 бронежилетів – стільки разів в нього влучали снайпери. 18 лютого Толя виніс прапор Холодного Яру на собі з Українського дому.
Відразу після Майдану він пішов добровольцем на фронт. Часто відвідував зону бойових дій, а 16 січня минулого року – рівно рік потому - я його проводжала на війну залізничному вокзалі. Він не міг сидіти вдома – тоді становище на фронті погіршувалося, а він був командиром взводу і поїхав.
У старшого сина Івана та й в мене тоді були погані передчуття, але ми нічого не могли вдіяти.
Зранку 20 січня він потелефонував з передовій та повідомив, що вони підуть у наступ на штурм Донецького аеропорту, визволяти наших хлопців. Вже тоді він сказав, що вони всі можуть загинути. Основною проблемою батальйону було те, що вони були дуже погано екіпіровані. Як я дізналася згодом, при штурмі в тягач, на якому вони рухалися, потрапив снаряд. І вони загинули.
Хтось був приречений на загибель – так сталося, що одним з них став мій чоловік. Командування сказало, що загинули найкращі – таких героїв і патріотів у нас дуже мало.
Під час Вечора пам’яті було вручено нагороди родинам загиблих «кіборгів».
Вони подякували за підтримку громадським організаціям, серед яких і Федерації профспілок України.
Окрім того, у рамках вшанування пам’яті загиблих Героїв, розглядаються пропозиції перейменування вулиць у країні на честь цих людей, зауважив голова «Всеукраїнського Альянсу бійців та волонтерів АТО» Олексій Копишинський.
«Потрібно перейменовувати вулиці саме іменами і прізвищами тих Героїв, які своєю кров’ю, своїм життям написали великими літерами історію незалежності України», – заявив він. Також Олексій Копишинський анонсував, що 22 січня у День Соборності України біля Стіни пам’яті на Михайлівській площі будуть вшановані усі Герої Донецького аеропорту.
Вічна Пам’ять Героям неоголошеної війни!
Щирі співчуття рідним і побратимам загиблих...
Прес-центр ФПУ
