Під таким гаслом Жіночий комітет Профспілки працівників агропромислового комплексу України, очолюваний Надією Бурлакою, з 25 листопада по 10 грудня проводитиме низку заходів, присвячених цій темі. Насамперед йдеться про місце Профспілки у протидії дискримінації та насиллю.
Голова обласної Ради профспілки працівників харчової та переробної промисловості, вона ж голова жіночого комітету Всеукраїнської профспілки в одній особі, Надія Бурлака, зазначає, що «в нашому суспільстві, на жаль, є чимало приводів для дискримінації: вік, стать, фізичні можливості, релігійні переконання, сімейний стан, тощо. Але, профспілки сповідують рівність між членами організації, солідарність у захисті груп працівників, навіть, якщо вони не є більшістю колективу».
Більше про акцію у розмові з Н.Бурлакою.
- Чому важливі ці акції? Наскільки вони ефективні?
- Важливо усвідомити, що нерівність дає недобрі «метастази» - це й погодження на гірші умови праці, відмова від захисту своїх прав, якщо вони порушуються…Якщо говорити загалом і якщо з такими фактами миритися, то це призводить до загального зниження суспільних стандартів, вседозволеності. Тому, важлива солідарна підтримка вимог і широкий протест проти дискримінації і насилля, інакше зло стане нормою.
- Які інструменти впливу на трудове насилля має профспілка ? Жіночий комітет?
- Роз’яснювальна робота серед членів профспілки і роботодавців про неприпустимість трудової дискримінації і насилля; проведення громадських кампаній, з метою покласти край замовчуванню про існуюче насилля жінок і чоловіків та змінити ставлення до цього; також це й ведення перемовин, укладання Галузевих угод і колективних договорів у сфері праці на умовах гендерної політики і рівних можливостей.
І що не менш важливо, треба спонукати органи державної влади та самоуправління до практичної роботи з протидії насиллю і трудової дискримінації.
Як би ми зараз не уникали цієї незручної теми, очевидними для багатьох людей стали факти дискримінації при прийомі на роботу, при розподілі посад, в оплаті праці, в кар’єрному зростанні, в психологічному тискові…і маса інших моментів. Тому, говорити треба з найвищих трибун і вживати практичних заходів проти насилля і дискримінації. З елементарних, хоча би для прикладу: створення телефонів довіри у кожному регіоні України, пунктів можливого перебування жертв насилля, дієвих методів обмеження доступу кривдників до своїх жертв, багато іншого. Така підтримка розповсюджена у всіх цивілізованих країнах світу. У нас же, нарешті, як пілотний проект, запроваджують у кількох областях України жіночі загони поліції виключно для втручання у сімейне насильство. Бодай щось для початку. Проте, в багатьох випадках поліція навіть не виїжджає на сімейні виклики. Ми забули, що Закон України « Про рівні можливості жінок і чоловіків» передбачає в обов’язковому порядку затвердити на громадських засадах заступника керівника підприємства чи організації з питань гендерної рівності. Мабуть тоді більше уваги надавалося б нерівним умовам роботи і оплати праці, виробничого побуту, доступу до росту по службі, можливості поєднувати сімейні і професійні обов’язки для різних статей і соціальних груп.
- Чому Ви так назвали свою акцію? Саме «16 днів проти насилля»?
- Така акція проводиться у всьому світі і є міжнародною. У 2015 році таку акцію один раз провели і у стінах Верховної Ради України. Щодо назви…Тому що саме так збігаються в часі календарні дати, приурочені тим чи іншим важливим суспільним явищам, що можна об’єднати власне гаслом, яке ми піднімаємо, щоб привернути увагу суспільства. Ці дати, якби тематично включаються в коло проблем, що породжуються, а, отже, є приводом для дискримінації.
Давайте просто зазирнемо в цей календар, і буде зрозумілим, що маємо на увазі.
25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок,; 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом; 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями, 5 грудня – міжнародний день волонтера; 6 грудня – вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі,
9 грудня –міжнародний день боротьби з корупцією,
10 грудня – міжнародний день прав людини.
Наша мета - донести до людей істину, що тільки об’єднавшись, працівники стають тією силою, із думкою якої рахуються; єднання за професією особливо актуальне і важливе при створенні об’єднання територіальних громад. Безперечно, ми за те, щоб росла чисельність нашої профспілки.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ, ЩОБ БУТИ ПОЧУТИМИ!
Марта ПАВЛИШИН,
м.Івано-Франківськ