У Рівненській області триває велика робота з укладення нової регіональної Угоди. Цей процес не простий і потребує чималих зусиль усіх його учасників: влади, роботодавців та профспілок. На обласному телебаченні у передачі «Один на один» заступник голови Федерації профспілок області Марія Рожко в інтерв’ю телеведучій Ользі Шевчук докладно розповіла про хід соціального діалогу на Рівненщині. Подаємо цей матеріал.
- О. Ш.: Перші професійні спілки на теренах області з’явились у далекому 1919 році. За цей час вони не лише обстоювали права працівників, але й ініціювали чимало новацій. Чим же нині живуть профспілки?
- М. Р.: Суть профспілкової роботи не змінилась, змінились тільки її форми, бо це було вимогою самого життя. На даний час одним з пріоритетних питань профспілкової роботи є ведення ефективного соціального діалогу через координацію та консолідацію узгоджених дій із такими структурами як: ОДА, обласна рада, об’єднання роботодавців. І все це робиться нами для того, щоб соціально-економічні, а собливо соціальні, питання в області вирішувались позитивно.
- О. Ш.: Вже не один рік ФПО веде перемовини з керівниками області, начальниками управлінь та інших обласних структур у рамках соціального діалогу відповідно до однойменного Закону України «Про соціальний діалог». Відомо, що межі цього соціального партнерства розширюються. Як це відбувається на практиці?
- М. Р.: Я б хотіла звернути увагу на те, що Микола Шершун, новообраний голова Федерації профспілок області, вивчивши та проаналізувавши цей величезний нормативний документ, відразу ж зробив висновок, що питання успішного ведення соціального діалогу є найважливішим на сьогоднішній день. Адже саме через соціальний діалог можна вирішувати всі спірні проблеми у сфері життєдіяльності області. Для кращого розуміння нагадаю, що він розвивається на тристоронній основі: владні структури (ОДА, обласна рада), об’єднання роботодавців області та ФПО, яка пройшла репрезентацію за новим законодавством.
Федерація профспілок - це єдина структура, яка представляє найманих робітників, яка може захищати їх інтереси на договірних засадах у області. Ці договірні засади, зокрема, представлені у обласній Регіональній угоді. ФПО є ініціатором розробки її оновлення. Угоду буде укладено на 2013-2015 роки. Відбулись робочі зустрічі із керівниками та представниками галузевих об’єднань. У них брали участь керівники медичної галузі, освіти, лісового господарства, споживчої кооперації, культури, департаменту сільського господарства, фермерських об’єднань тощо. Галузеві зустрічі проводяться з єдиною ціллю – акумулювати всі проблемні питання, які потребують вирішення та відображення у новій регіональній угоді. Після того, як відбудуться такі зустрічі з керівниками усіх галузевих об’єднань області, буде зібрано багато пропозицій, і тоді зможемо їх реалізувати через зобов’язання. Також відбулись подібні зустрічі із підприємствами, які є бюджетоутворюючими в області, але через різні причини ці підприємства не беруть безпосередньої участі у розробленні питань та виконанні зобов’язань регіональної угоди (Рівнеобленерго, Львівська залізниця, Рівненська АЕС, «Рівне-Азот», Головне управління Міндоходів у Рівненській області, Рівнегаз). Під час перемовин сторони дійшли спільної згоди, у тому, що потрібно консолідувати зусилля у досягненні спільних цілей і єдина організація, а саме Федерація профспілок області, може представляти інтереси усіх та має бути консолідованою з ними. Плануємо, щоб профспілкові організації цих підприємств у подальшому стали повноправними членами у складі ФПО та у майбутньому спільно досягали поставлених цілей.
- О. Ш.: Регіональна угода – це тільки початковий етап чи далі укладається інша угода? Який механізм співпраці з соціального діалогу?
- М. Р.: Фактично він починається з Генеральної угоди, яка укладається на вищому всеукраїнському рівні. Нині йде напрацювання Генеральної угоди і ми чекаємо, що найближчим часом вона буде кінцево підписана. Підписанти - це КМУ, всеукраїнське об’єднання роботодавців та спільний представницький орган профспілок ФПУ. Генеральна угода дає основні віхи, основні напрямки, за якими відповідно прийматимуться регіональні угоди в областях. Подальший етап – розробка та укладення територіальних угод в районах та містах обласного значення, які, як я вже сказала вище, підписують владні структури, місцеве самоврядування, координаційна рада профспілок та об’єднання роботодавців. І, врешті, останній етап, який проходить на рівні підприємств, організацій, установ – це колективні договори. Це вже дворівневий ступінь підписання: роботодавець - профспілковий комітет. Якщо ж немає профспілкового комітету, то підписантом може бути за законом представник від трудового колективу. Я хотіла б наголосити на тому, що такий представник має обмежені можливості, практично він не несе відповідальності за взяті зобов’язання. Підписав і все. Тому наша мета - створювати первинні профспілкові організації там де їх немає. Для того, щоб колективний договір був дійсно дієвим документом і міг реально впливати на життя та діяльність трудового колективу.
- О. Ш.:Якщо говорити про ефективну співпрацю між усіма учасниками цього соціального діалогу, то, звичайно, логічним продовженням є підписання його нормативних документів. Розкажіть, які це документи і як це відбувається практично?
- М. Р.: Якщо ми підготуємо регіональну угоду вже у жовтні місяці, і вона буде підписана – то стане законом. Аналогічно колективні договори на місцевому рівні заключаються на початку року, а підсумки їх виконання підводяться два рази на рік. Для того, щоб можна було подивитися наскільки у нас ефективно спрацьовує механізм соціального діалогу, ми ініціюємо проведення робочих зустрічей та надання практичної допомоги у всіх районах нашої області та відповідно містах обласного значення. Для цього президія ФПО прийняла рішення про ініціацію цього процесу. Учасниками його мають бути представники від влади, профспілок та роботодавців. Такі робочі зустрічі у районах та містах почнуться вже незабаром. Чесно кажучи, це досить об’ємна та клопітка робота
- О. Ш.:Ви не могли б детальніше пояснити суть такої роботи?
- М. Р.: Її мета – насамперед надання практичної допомоги з укладення колективних договорів на місцях. Ми плануємо у районах продивитись усі без виключення колективні договори і угоди, які є. Бо ми інколи стикаємось з тим, що договір на підприємстві чи організації ніби як є, але за законом він не чинний. Через те, що порушено терміни зобов’язань або застосовані застарілі норми законів тощо. Такий колективний договір не може бути підставою для звернення до суду або розглядатися при виникненні трудового колективного спору. Отже, наша мета – зробити все, щоб подібних випадків не було. Розробляємо пам’ятки для того, щоб можна було проаналізувати всі нюанси колдоговірної роботи. З учасниками робочих груп проводимо круглі столи з метою надання практичних навичок та обміну досвідом. Члени робочих груп далі працюють в організаціях та установах. Хочу наголосити, вони не перевіряють колективні договори, а допомагають усунути дійсні недоліки або узагальнюють кращий досвід.
Наступний етап – навчання. Вчимо кадровиків, які займаються колективними договорами, голів профспілкових комітетів, членів комісій соціального страхування, громадських технічних інспекторів з охорони праці. І, врешті, заключний етап – розробка спільного рішення, де вказуються і позитивні моменти і ті проблеми, на які слід звернути увагу. Рішення підписується на рівні району головами райдержадміністрацій, райради, ФПО та об’єднання роботодавців. За мету маємо відслідкувати також наявність додатку до цього спільного рішення, чи всі підприємства заключили колективні договори, адже стаття 7 Господарського кодексу законів зобов’язує заключати колективний договір усім підприємствам незалежно від форми власності.
Є підприємства, які не уявляють життя без такого нормативного документа, а є, особливо серед новостворених, приватні, які не розуміють до кінця ефективності дії колективного договору і нехтують його укладенням, тому й проводимо роз’яснення переваг колективного договору як для роботодавців, так і для людей найманої праці.
- О. Ш.: На Вашу думку, як слід діяти у конфліктних ситуаціях? Вдаватися до крайніх заходів: до страйків, мітингів, як це роблять профспілки в інших країнах, чи все ж старатися досягти порозуміння шляхом переговорів?
- М. Р.: Моя особиста думка, що ми маємо діяти толерантно та виважено, дотримуючись договірних зобов’язань. Через переговори щодо укладення колдоговору можна вирішити все, у тому числі й досягти компромісу у спірних питаннях. Коли є на підприємстві колективний договір, а ситуація з якихось причин виходить з-під контролю, цей документ допоможе владнати справи у суді, спокійно, об’єктивно, без всяких емоцій. Мало того, керівник своїм підписом колективного договору позбавляє себе головного болю щодо того, як з найбільшою вигодою для себе та для людей вирішити питання соціальної допомоги.
Давайте подивимось новий Податковий кодекс, у ньому чітко написано, що можна надати матеріальну допомогу людині щомісячно чи раз у рік тільки через профспілкові збори, а не трудового колективу. І якщо немає профспілкової організації, то тоді коли керівник надає цю допомогу - вона оподатковується 30 %, але ж ці гроші можна залишити для людей та пустити їх потім на оздоровлення, культурно-масову роботу, спорт, навіть на проведення екскурсії. Треба лишень виконати пункт колективного договору, за яким керівник зобов’язується відраховувати профспілковій організації 0,3 % на культурно-масову роботу. Саме профспілковій організації, а не трудовому колективу, ось чому профспілка і колдоговір – одне ціле.
- О. Ш.: За часи незалежності багато працівників відмовилися від участі у профспілкових об’єднаннях. Як ви вважаєте у чому причина? Можливо на нижчому рівні погано роз’яснюють роботу профспілки чи є якісь інші причини?
- М. Р.: Причина тільки у реформуванні нашого сьогоднішнього укладу. Коли з’явилися новоспечені підприємства, коли керівником стала людина, яка бачить себе власником, головним, і не до кінця розуміє наскільки може їй допомогти така структура як профспілковий комітет, то дуже важко у такому випадку говорити з нею. Коли ми спілкуємось з людьми, вони згідні створити профспілкову організацію (до речі для цього достатньо трьох працівників). Але ж є випадки, коли цьому на заваді стоїть керівник. За кордоном якщо трапляється така ситуація, то до власника застосовуються солідні штрафні санкції. Ми ж в Україні діємо методом переконання, намагаємося довести, що профспілка є вигідною і колективові, і керівникові. Адже є багато випадків, коли ми захищаємо у суді безпосередньо власника. Скажу відверто, що переконати у доцільності профспілки власника нелегко, але цілком можливо.
- О. Ш.: А як Ви вважаєте треба говорити з людьми, які все ж виходять з профспілки та не розуміють її значення?
- М. Р.: З людьми треба говорити відверто та нічого не приховувати. Приймати рішення про вихід може тільки та людина, яка серйозно не ставиться до профспілок та ніколи не стикалася з практикою їх роботи. Профспілка сьогодні – це безкоштовний юридичний супровід щодо вирішення питань законодавства про працю, житло, пенсійне забезпечення. Коли йдеш до адвоката, то у нього такі послуги коштують від 100 до 300 грн. і більше. Ми ж консультуємо та захищаємо людей у судах на безоплатній основі.
Чимало проблемних питань виникає при санації, банкрутстві підприємств. От я для прикладу приведу ВАТ «РЗТА», він був у стані банкрутства. 1,6 млн. грн. – такою була заборгованість працюючим. Керуюча санацією практично вирішила, що можна це питання спустити на гальма. Однак, голова профспілкового комітету Арсен Володимирович Красніков, дуже настирний у таких питаннях, апелював неодноразово до нас. Ми зверталися у ФПУ, ОДА. Повинна сказати, що голова ОДА Василь Михайлович Берташ сприйняв серйозно наше прохання та дав певні розпорядження. І на сьогоднішній день цей борг людям сплачено. Але, разом з тим, керуюча санацією Наталія Гонтар вирішила, що навіщо їй профспілковий комітет, діючий колективний договір, який приносить багато незручностей, та їй вдалося зробити кишеньковий колективний договір для восьми працюючих людей на підприємстві. З ними заключив і підписав цей договір так званий представник трудового колективу. І коли Мінсоцполітики перевірило легітимність колективного договору, правильність цієї дії, то дало заключення про те, що не можна так чинити, коли є діюча профспілкова організація. Зараз розгляд цього питання знаходиться у судовій інстанції, адже тільки суд, виходячи з 42-45 статей «Закону про профспілки», може вирішити це питання об’єктивно. Саме завдяки дієвості профспілкової організації уже створено новий цеховий профспілковий осередок, який входить в об’єднаний профспілковий комітет ВАТ «РЗТА». Залишається ще питання погашення боргів з заробітної плати на Ливарному заводі. І я думаю, що з такими головами профспілкових комітетів як Арсен Володимирович, люди будуть іти у профспілку, бо відчувають дієвий захист, який ніхто інший не може їм дати…
Федерація профспілок Рівненської області
