Зрозуміло, що нинішнє загострення економічної ситуації в країні потребує залучення зовнішніх позикових ресурсів. 27 лютого ц.р. глава МВФ Крістін Лагард оголосила про готовність виділити кошти, не без вимог, звісно, до української сторони. Одна з них – це зміна цінової і тарифної політики, зокрема підвищення ціни на газ для населення. У МВФ вважають, що в Україні діють приховані субсидії населенню через занижену ціну на побутовий газ та опалення. За оцінками Фонду така політика коштує державі до 5 відсотків ВВП.
Прем'єр-міністр України А.Яценюк заявив, що Уряд піде на прийняття непопулярних рішень задля залучення зовнішніх позикових ресурсів для підтримки економіки. Він не виключає можливе підвищення цін на газ для населення у рамках виконання програм реформ, запропонованих, зокрема МВФ. Особливо загострилося питання підвищення цін на газ для населення після заяви Росії про те, що з квітня пільгову ціну на російський газ для України скасують. Це означає, що ціни на російський газ для України знову повертаються на рівень близько 400 доларів за тисячу кубометрів, замість нинішніх 268,5 долара.
На сьогодні ціни на газ для населення диференційовані – за умов, що обсяг споживання природного газу не перевищує 2500 куб.м на рік, 6000 або 12000 куб.м. У ціні газу враховується також наявність чи відсутність лічильника. Слід нагадати, що диференційовані ціни на газ були введені за ініціативи та наполягання профспілок, що дозволило в умовах глибокого майнового розшарування підтримати населення з мінімальними доходами, зацікавити споживачів в економному використанні газу. Проте навіть за таких умов майже п'ята частина українців витрачає на оплату комунальних послуг більше половини заробітку. Додаткове підвищення витрат на газ та опалення різко погіршить умови життя, особливо молоді, сімей з дітьми, людей, які втрачають роботу, заробітки, кошти для існування.
Профспілки розуміють ситуацію, в якій опинилася держава, зокрема, потребу у кредитній підтримці, оскільки економіка країни вже два роки перебуває на межі стагнації. Але чому слід рятувати ситуацію тільки за умови згортання соціальних програм, замороження зарплат і пенсій? Чому не за рахунок скорочення корупційних статей бюджету, тих, де зловживання відбувалися «в особливо великих розмірах»? Корупційна складова української економіки була настільки великою, що повернення до економіки навіть частини цих коштів може дозволити не підвищувати тарифи на газ або ж підвищувати їх обмірковано і поетапно, наприклад, за рахунок переходу на прозору систему державних закупівель, з врахуванням можливостей збільшення власного видобутку газу і забезпечення фінансування проектів, пов'язаних із збільшенням таких можливостей. Законодавством передбачено, що весь газ власного видобутку, а це понад 20 млрд. кубометрів, має спрямовуватися виключно на потреби населення. А його вартість є на порядок меншою порівняно з ціною на російський газ.
Отже, профспілки наголошують на доцільності наступних дій. В умовах відновлення суспільно-політичної стабільності будь-які рішення, які можуть негативно позначитися на рівні життя населення, повинні бути максимально прозорими, обґрунтованими та супроводжуватися упереджувальними заходами соціального захисту населення. Таким рішенням має передувати широке громадське обговорення, оскільки підвищення тарифів на енергоносії призведе до зростання рівня енергетичної бідності та ще більшого погіршення якості життя громадян. І якщо вже безальтернативно стане питання підвищення тарифів на газ, профспілки наполягатимуть на продовженні запровадження диференційованих тарифів на газ для споживачів, які використовують газ у мінімальних розмірах (до 2500 куб.м на рік). Такий принцип є справедливим і його відміна не допустима.
Зміну ціни варто здійснювати поступово, із застосуванням адресних житлових субсидій малозабезпеченим категоріям населення, оскільки на сьогодні компенсація тієї частини різниці в тарифах, яку недоплачують заможні громадяни за споживання газу у значних обсягах, відбувається за рахунок коштів платників податків, тобто за гроші пересічних громадян.
Федерація профспілок України ініціює кардинально змінити державну цінову політику, яка у попередні роки мала хаотичний характер, відзначалася відсутністю прозорості у формуванні цін та єдиних підходів до механізмів ціноутворення, на політику передбачуваності, системності, прозорості з обов'язковою участю громадськості при підготовці цінових рішень та контролю за їх виконанням.
Сергій Петров,
Голова Федерації профспілок Кіровоградської області
