Різниця в оплаті праці жінок і чоловіків в Канаді зменшується, але надто повільно.
Середня почасова оплата праці жінок в минулому році у Канаді складала 21,85 долара, що становило 86% середньої почасової оплати праці чоловіків. Це більше, ніж 82% 15 років назад, але з таким темпом для того, щоб жінки отримували стільки ж, скільки й чоловіки, потрібно буде ще 40-50 років.
Різниця в оплаті праці жінок і чоловіків стає ще разючішою, якщо порівняти річний дохід. Оскільки жінки частіше працюють неповний робочий день і в середньому менше годин, ніж чоловіки, їх середній річний дохід становить тільки 68% річного доходу чоловіків. Якщо ж брати до уваги тільки тих, хто працює повний робочий день, то річний дохіж жінок становитиме вже 76% відсотків доходу чоловіків.
Різниця є найменшою в приморських провінціях і у Квебеці. В Онтаріо жінки отримують у середньому 87% погодинної заробітної плати, що виплачується чоловікам, що трохи краще, ніж в середньому по країні, але не набагато краще в порівнянні з 82% 15 років тому.
Найгірша ситуація в Британській Колумбії. Тут різниця в оплаті праці жінок і чоловіків зменшується найповільніше з усіх провінцій – тільки на три відсотки з 1997 року, а за останнє десятиріччя взагалі не змінилася. Крім цього, темпи росту зарплати тут також найнижчі з усіх провінцій.
Різниця в заробітній платі жінок і чоловіків менша для жінок-членів профспілок, а також для тих, хто охоплений колективними договорами. У 2012 році жінки-члени профспілок отримували в середньому 26,32 дол. за годину, що становило 95% погодинної оплати праці чоловіків-членів профспілок. Навпаки, жінки, що не були членами профспілок, отримували в середньому 19,67 дол. за годину, що становить лише 81% погодинної оплати праці чоловіків, що не входили в профспілки, і на 25 відсотків менше, ніж отримують жінки-члени профспілок. Різниця в оплаті праці жінок, що не входять в профспілки, також зменшується набагато нижчими темпами. Для молодих працівників-членів профспілок, різниця в оплаті праці жінок і чоловіків практично зникла.
Нерівність в оплаті праці жінок та чоловіків залишається, але, зробивши це питання одним із пріоритетних у діяльності профспілок, було досягнуто позитивних результатів. Тим не менше, жінки частіше працюють неповний робочий день, меншу кількість годин, ніж чоловіки, багато жінок працюють за тимчасовими контрактами, в нестандартній зайнятості, що позначається на оплаті їх праці.
Профспілки відіграють важливу роль у зменшенні нерівності в оплаті праці жінок і чоловіків, але попереду ще чимало роботи. Чим більшого прогресу досягнуть жінки-члени профспілок, тим кращою буде ситуація для всіх працюючих жінок.
Департамент міжнародної роботи
