Українське суспільство та економіка вперше за ХІХ ст. можуть зіткнутися з ситуацією, коли виникло не лише економічне блокування, але і блокування головних демократичних прав.
Незважаючи на попередження, що лунали багато тижнів від ЗМІ, дипломатичних кіл та спецслужб, Україна наблизилась до катастрофи «Корона» настільки непідготовленою, наскільки це могло б бути. Більше того, деякі журналістські розслідування підтверджують розповіді про митницю та крупний бізнес, які вивезли закордон мільярди захисник масок та тони дезінфікуючих засобів за декілька днів до проголошення карантинної пандемії, при тому, що ціни на внутрішньому ринку підскочили у 10 разів – це призвело до виникнення чорних ринків з активною торгівлею засобами індивідуального захисту.
Очевидно, що ринок праці у цілому та будівництво зокрема першими відчули наслідки оголошення карантину. Попри те, що під час карантину будівельним майданчикам дозволено працювати, строгі обмеження завдали по діяльності будівельників: вони не знають, як дістатися робочого місця, оскільки робота усього громадського транспорту заблокована, а функціонують лише окремі маршрути для медиків, представників поліції та осіб, що обслуговують найголовніші об’єкти інфраструктури (спеціальні дозволи, видані муніципалітетом). Будівельники, як правило, працюють на майданчиках практично без запобіжних засобів захисту та засобів індивідуального захисту (не лише мило та маски на обличчя). У більшості випадках вони отримали агресивну вимогу взяти неоплачувану відпустку на час карантину, їх спіткала заборгованість із заробітної плати та її зменшення, що виникли під тиском та загрозами роботодавців до звільнення.
З самого початку ПРОФБУД усвідомлював усю серйозність загрози COVID-19 та її наслідки для членів профспілки. Профспілкові організації негайно розпочали переговори з роботодавцями з метою мінімізувати негативний вплив на працівників та утримати стабільність підприємств у разі їх повного закриття. Багато заводів з виробництва цементу та інших будівельних матеріалів організовували дистанційну роботу для офісних службовців та впровадили справедливу роботу по змінах для співробітників. Велика кількість роботодавців просили відкласти узгоджене підвищення заробітної платні в 2020 році попри те, що це було передбачено колективними договорами.
Ведення переговорів у деяких випадках було недостатнім і члени профспілок розпочали мобілізацію з метою захисту своїх прав та інтересів.
На двох заводах, що раніше належали групі HeidelbergCement, а зараз продані місцевому приватному інвестору розпочато жорстку боротьбу проти неоплачуваних відпусток. Вони узгодили заморозити 65% заробітної плати на наступні два тижні та невідкладну видачу премії за І квартал. Всі працівники, які залишились на заводі, повинні бути забезпеченні ЗІЗ, для них передбачені транспортні послуги або їх належна компенсація, а також організований контроль перевірки температури тіла для всіх, хто входить на територію заводу.
25 березня профспілка подала позов про порушення кримінальної справи проти роботодавця ТОВ «ПРОСКО» (видобуток каолінової глини) щодо заборгованості по заробітній платні, оскільки працівники Товариства не лише не отримували зарплату, а також не відбувалась і сплата соціального внеску, через що працівники були позбавлені пенсії та тимчасових відпусток через хворобу.
На будівельних майданчиках ситуація набагато гірша, ніж на промислових підприємствах, оскільки з точки зору зайнятості будівельна галузь практично повністю лишається неформальною.
ПРОФБУД намагається дати відповідь всім членам, навіть тим, що не мають зареєстрованої трудової угоди.
Так, на початку квітня члени профспілки у Львові зробили громадянське звернення до мерії та обласного управління міліції з вимогою забезпечити будівельників ЗІЗ, дезінфікуючими засобами та транспортним сполученням. Незабаром члени звітували, що більшість роботодавців забезпечили працівників необхідними противірусними ЗІЗ.
Багато роботодавців на будівельних майданчиках не бачать жодних проблеми із своєчасної чи взагалі виплати заробітної плати. Члени ПРОФБУДУ також, керуючись правовими рамками та інструментами щодо подання заяви проти безпосереднього роботодавця чи генерального підрядника, створили мережу шантажу проти таких роботодавців. У Львові оператори баштових кранів фізично блокують місця роботи, де роботодавець запрошує до роботи страйківців, незважаючи на страйк, який вони оголосили на одному з будівельних майданчиків цього тижня (15 квітня).
Тут слід зазначити фактичний страйк уряду проти закону із штрафами, що складають суму набагато вищу за середньомісячну зарплату рядового працівника - від 17 до 34 тис. грн. Багато лідерів профспілок та правозахисників висловили заклики до уряду, щоб такі обмеження були протизаконними, оскільки відповідно до Конституції та Закону жодної надзвичайної ситуації оголошено не було – таким чином, не існує нікого правового підґрунтя щодо заборони громадських зборів та страйків. Ми це бачимо у судових справах, що виникли після перших жорстких штрафів. Суди в 9 з 10 випадків відхиляють штрафи за протоколами поліції, що підкреслює правове підґрунтя, яке є підробкою. Але працівники, звичайно, застерігаються жорстоких нападів поліцейських на "порушників карантину", відео яких з'явилися декілька тижнів тому у соціальних мережах.
Василь Андреєв,
ПРОФБУД
