Шановні делегати!
Обставини підготовки і проведення нашого з’їзду ще раз засвідчують, що ми живемо в безпрецедентних умовах надзвичайного стану, спричиненого поширенням епідемії коронавірусу, яка охопила весь світ. Її руйнівні наслідки для економіки і людського життя оцінюються як на війні.
Більше року з цією бідою бореться й українське суспільство. На жаль, держава, особливо на початковому етапі, виявилася непідготовленою і неспроможною захистити людей.
Першими прийняли епідемічний удар медичні працівники, які не мали навіть елементарних засобів захисту: масок, костюмів, рукавичок, дезінфекторів, не кажучи вже про необхідне обладнання, яке було відсутнє в абсолютній більшості лікувальних закладів.
Честь їм і людська вдячність за героїчну працю. Подяка профспілковим організаціям, які матеріально підтримали медиків.
Однак абсолютно зрозуміло, що жертв серед населення, і зокрема медичного персоналу, могло би бути значно менше, якби влада постійно дбала про людей, їх життя і здоров’я як найвищу соціальну цінність. Адже згадаймо, що саме Профспілка працівників охорони здоров’я України ще 5 років тому застерігала Уряд А. Яценюка, і навіть вступила в трудовий спір з ним, та в судах обстоювала неправомірну ліквідацію санепідслужби. Усі проігнорували!!
Нинішня пандемія витягла на світло й багато інших проблем. Серед них – глобальна нерівність і несправедливість, що стала наслідком впливу олігархічно-кланової системи і корупції у владі, яка формувалась упродовж останніх десятиліть і досі не зруйнована під тиском українських революцій.
Як наслідок, маємо невеликий прошарок багатих і супербагатих людей – журнал «ФОРБС Україна» називає імена 8 доларових мільярдерів і більше сотні мультимільйонерів, які навіть збільшили свої статки в період пандемії. А на іншому полюсі – понад 70 відсотків українських громадян, які, за даними ООН, є бідними. В підсумку, Україна найбідніша країна в Європі.
А бідні країни і бідні люди наслідки пандемії будуть долати важче і значно довше. Це факт. На підтвердження достатньо лише подивитися, які масштаби вакцинації у США, країнах ЄС, і як мляво цей процес іде в Україні.
Хоча парламент минулого року виділив з бюджету на ковідний фонд 65 мільярдів, але чи всі вони були використані за призначенням?
Адже в цей період і бізнес, і люди суттєво постраждали. Відсутність роботи під час локдаунів, запровадження часткової зайнятості, вимушена самоізоляція продемонстрували неспроможність працюючої людини забезпечити собі і своїй сім’ї навіть мінімальний рівень життя.
Бо не було ні зарплат, ні накопичень!
Важливо, що в цій складній ситуації профспілки, Уряд і роботодавці прийняли узгоджене рішення щодо компенсаційних виплат працівникам, ФОПам та іншим суб’єктам підприємництва з фондів соціального страхування у майже 5 млрд гривень, що дозволило убезпечити від скорочення понад 400 тис. працівників. А пенсіонерам – спрямувати додаткові виплати з Пенсійного фонду. Тому уряду слід тричі подумати, чи потрібно руйнувати ці фонди. А такі наміри, як ви знаєте, є.
Усі ці виклики і негативи ще раз поставили перед українським суспільством і владою питання про нагальність стійкого соціально орієнтованого розвитку економіки та формування солідарного суспільства, як це має місце в країнах загального добробуту.
Високий вотум довіри, який громадяни висловили на попередніх виборах, засвідчив, що влада саме так має вибудовувати свою повсякденну роботу і політику, та досягати відчутних результатів. Не словами, а реальними справами підтверджувати курс на євроінтеграцію.
Федерація профспілок ще на попередньому з’їзді висловила свою громадянську позицію, затвердивши Стратегію «Європейський вибір», і виявляє готовність до співпраці з усіма зацікавленими державними органами і громадськими організаціями.
