Рух працівників «Боротьба за 15 доларів» («Fight for $15») на сьогодні виборола 150 мільярдів доларів заробітної плати для 26 мільйонів працівників, згідно з новим звітом Проекту національного закону про зайнятість (NELP), оприлюдненого 27 липня 2021року, завдяки збільшенню зарплати за годину.
Починаючи з дня зародження цього руху, а це у 2012 році, головними вимогами працівників були підвищення мінімальної заробітної плати до 15 доларів США за годину та право на профспілку.
Рух «Боротьба за 15 доларів» відомий в різних містах і штатах США також під іншими назвами. Проте спільна мета одна: підвищення мінімальної заробітної плати до 15 доларів на годину, по містах та по штатах, поки це не впровадять на федеральному рівні.
Востаннє федеральна мінімальна заробітна плата в США була встановлена на рівні 7,25 доларів на годину в 2009 році.
До речі: в Україні мінімальна заробітна плата у місячному та погодинному розмірі змінюється щороку і визначається у Законі України про державний бюджет відповідного року.
Отже, хоча рух «Боротьба за 15 доларів» був успішним, багато членів Конгресу США відмовлялися прислухатися до вимог своїх виборців та підвищувати федеральну мінімальну заробітну плату.
Проте, незважаючи на залучення крупними корпораціями добре оплачуваних лобістів для нівелювання вимог руху, працівникам врешті – решт, менше ніж за десять років, вдалося виграти. Як зазначається у звіті NELP: «Якщо працівники організовуються, вони перемагають».
До відома: Рух «Боротьба за 15 доларів» розпочався як рух працівників закладів швидкого харчування в Нью-Йорку, коли група з 200 працівників, за співпраці з організацією «Громади Нью-Йорка за зміни», у листопаді 2012 року звільнилася з роботи у ресторанах фаст-фуд на знак протесту проти низької заробітної плати.
З цього часу рух« Боротьба за 15 доларів» об’єднав тисячі працівників по всій країні, до яких долучилися працівники, які здійснюють догляд за дітьми, охорони здоров’я на дому, працівників аеропортів, автозаправок, супермаркетів тощо.
З тих пір рух за підвищення заробітної плати став одним із найуспішніших рухів працівників за останній час, що призвело до підвищення заробітної плати у десятках штатів, міст та округів, здійснив тиск на деякі з найбільших світових корпорацій, щоб вони підвищили свою шкалу оплати праці та змінили громадську думку.
Як зазначається на сайті UnionTrack: йдеться про зміну порядку колективно-трудових переговорів. У боротьбі за 15 доларів профспілки на громадських засадах допомагали організувати працівників, які знаходяться на межі. Йдеться не про те, щоб члени профспілки захищали себе, йдеться про підняття інших людей вгору».
Підтвердженням підтримки громадськістю є те що громадські організації допомагали працівникам організовуватись, а Міжнародна профспілка працівників служби (SEIU) фінансово підтримувала рух.
Більш того, рух застосував прогресивні технології створивши свій сайт https://fightfor15.org/ завдяки якому працівнику можна було надіслати листа конгресмену від свого щтату з проханнм підвищити мінімальну заробітну плату тощо.
Сила цього руху - у колективності.
На питання чи долучиться індустрія швидкого харчування до профспілкового руху, відповіддю є те, що ця галузь є однією з найменш профспілкових у США. Згідно з даними BLS, лише 1,3 відсотка її працівників належать до профспілки. Причини, чому так важко об’єднати цю галузь, є різноманітними. За словами журналіста Eater Метта Тріппа, одним з них є зростаюча поширеність законів про право на працю, які ускладнюють профспілкову діяльність. Ще одне, це «властиві характеристики робочої сили швидкого харчування». Більшість вважає свою роботу тимчасовою і не хоче платити профспілкові внески за роботу, яку планує залишити.
Компанії швидкого харчування, які мають франшизу, як і Макдональдс, не мають юридичних зобов’язань вести колективні переговори. Вони проводили колективні переговори протягом кількох років за часів президента Обами, але NLRB президента Трампа повернувся до попереднього стандарту спільного роботодавця, згідно з яким материнські компанії не несуть відповідальності за співробітників у місцях франшизи.
Оскільки вони не вважаються спільним роботодавцем, материнська корпорація не повинна бути присутньою за столом переговорів у місці франчайзингу, пояснює Кетрін Фіск, професор Берклі. Крім того, власникам франшизи доводиться працювати в рамках суворих франчайзингових угод, часто заважаючи їм підвищувати заробітну плату або покращувати умови праці на шкоду прибутку компанії, говорить Фіск.
Як зазначає Сем Блох з The New Food Economy, «Важко витягнути кращі умови роботи у франчайзі, якщо їх боси - корпорації - не змушені бути за столом переговорів».
Але рух може стати на шлях до подолання цих перешкод просто завдяки останнім успіхам покращення заробітної плати та умов праці. Можливо, тепер, коли працівники індустрії фаст-фуду на власному досвіді випробували переваги та силу профспілки, вони продовжать організовуватись та долучитися до профспілкового руху.
(Зі звітом NELP можна ознайомитися за посиланням https://s27147.pcdn.co/wp-content/uploads/Data-Brief-Impact-Fight-for-15-7-22-2021.pdf, https://www.uniontrack.com/blog/fight-for-15)
Підготувала Оксана Зайцева
