27 серпня 2021 року відбулися урочистості з нагоди відзначення 165-ї річниці від Дня народження видатного українського письменника, літературного критика, перекладача, науковця, громадського і політичного діяча Івана Франка. На площі перед Університетом відбулася урочиста церемонія покладання квітів до пам’ятника Великому Каменяреві, у якій взяли участь Ректор, проректори, декани, студенти та працівники Львівського національного університету імені Івана Франка, представники органів місцевої влади, академічної спільноти Львова та громадськість міста.
Після урочистого покладання квітів до пам’ятника прозвучала пісня «Вічний революціонер» у виконанні зведеного хору Центру культури та дозвілля ЛНУ ім. Івана Франка.
Слово про Івана Франка виголосив доктор філологічних наук, професор кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського університету, голова Міжнародної асоціації франкознавців Михайло Гнатюк. Свою промову Михайло Іванович почав з відомих рядків Великого Каменяра: «Твоїми говоритиму устами до всіх народів і до всіх віків». «Саме так на початку нашого століття звертався до людей Великий Патрон нашого Університету, Великий Українець, якому судилося стати виразником дум і прагнень українського народу, ця визначна особистість, яку народила Галицька земля і яка мала величезний вплив на хід нашої історії, гуманітаристики, європейських думок і прагнень», – зазначив Михайло Гнатюк.
Іван Франко тісно пов’язаний з Львівським університетом, адже саме тут він навчався і став тим, хто висловлює думки, почуття і прагнення українського народу. Навіть навчаючись і працюючи згодом у Відні, Іван Франко «завжди думав про Україну і казав, що основне його завдання – представляти Україну серед тієї багатомовної громадськості віденської історії».
«Сьогодні ми можемо говорити, що в час бездержавності Української Держави Іван Франко добре контактував з найбільшими умами тогочасної Європи, такими як Ватрослав Ягич, Йосиф Їречек, Теодор Герцль, видатний німецький візантолог Карл Крумбахер, і так можна ще багато продовжувати. Тож бачимо, що це гасло: «Твоїми говоритиму устами до всіх народів і до всіх віків» – якраз і відтворює розуміння Франком місця України у тогочасному світі», – наголосив Михайло Гнатюк і зауважив, що Іван Франко був великим інтернаціоналістом, але не в тому світлі, в якому його представляла радянська пропаганда. Він мав широкі і могутні зв’язки з представниками австрійських, німецьких, чеських, польських, єврейських громад. А основне, за словами Михайла Івановича, – «Франко виховав цілу когорту діячів не тільки української, а й польської, чеської, австрійської, єврейської культури. Без нього навряд чи з’явились би в Україні такі величні постаті, як Митрополит Андрей, відомий композитор Микола Лисенко, Леся Українка, Олена Пчілка, Василь Стефаник і багато-багато інших діячів, які тримали на собі Україну. Таким чином, Іван Франко дав поштовх до розвитку майбутньої української культури і гуманітаристики. Так воно було, так є і так буде».
У своїй промові Михайло Іванович також наголосив на тому, яке важливе значення має постать Івана Франка у сучасній Україні, особливо в умовах війни з російським окупантом. Він зазначив: «Ми добре розуміємо всі проблеми, які переживає зараз наша Українська Держава. Іван Франко разом з Михайлом Грушевським та іншими діячами і у Львові, і в Києві виховав українську націю, яка була здатна до визвольних змагань 1918-20 рр. Франко гартував думку і мислі тих, хто боровся за Українську Державу протягом усього ХХ століття. Багато з них добре розуміли, що у боротьбі вони позбудуться життя, позбудуться того, що є найважливішим у житті, але твердо вірили, що Україна має бути. Так само Франко виховує і наших сучасних воїнів, які ведуть боротьбу з найстрашнішим ворогом українського народу, який не гребує ніякими можливостями для упокорення нашого народу і ліквідації його державності».
Насамкінець Михайло Гнатюк окреслив роль сучасних вчених-франкознавців, які повинні популяризувати слово Великого Каменяра й доносити його до широких мас: «Ми розуміємо, що Франкове слово має звучати в широких аудиторіях. Наше покоління вчених, зокрема вчених Львова, Львівського університету та академічних інститутів, має використовувати думки і мислі Івана Франка для широкої популяризації, адже це є одним із тих інструментів, який допоможе вигнати російського окупанта з наших територій. Пройдуть роки, пройдуть десятиліття, зміняться покоління, але велике і мудре слово Франка буде залишатись у спадок для наших майбутніх поколінь, буде гартувати думки про Україну в Європі і в цілому світі».
Продовжив урочистий захід народний артист України Святослав Максимчук, який продекламував розділ «Над томом Франка» з ліричної поеми Петра Скунця «На границі епох» та вірш Івана Франка «До моря сліз». У виконанні студентів 3 курсу філологічного факультету Катерини Затули і Любомира Лесоніна прозвучали вірш Івана Франка «Якби ти знав, як много важить слово» та уривок із прологу до поеми «Мойсей».
На завершення дійства зведений хор Центру культури та дозвілля Львівського університету виконав пісню «Не пора».
Профком ЛНУ ім. Івана Франка
