Первинна організація ПМГУ «КАМЕТ-СТАЛЬ» (місто Кам’янське) – молода і завзята. Її активісти – відповідальні та цілеспрямовані, загартовані роботою в умовах конкуренції (на комбінаті діють ще дві альтернативні профспілки). У важкі воєнні часи вони ефективно працюють – і навіть розширюють охоплення профспілковим членством. Про те, як їм це вдається, розповідаєь голова первинки Сергій Какуша:
– Профчленство не дісталося нам «у спадок» з радянської доби, ми починали з нуля. Чи навіть з мінусу, бо на нашому підприємстві колись вже існувала первинка ПМГУ, історія якої завершилася безславно. Тож, створивши у 2018 році нову організацію, торували собі шлях власноруч. Пам’ятаю, як кожного дня йшли на виробництво розмовляти з працівниками, слухати їх скарги, розповідати про перспективи. Час показав, що то був правильний підхід.
Живе спілкування і досі є нашим головним методом. Двері профкому відкриті: сюди можна прийти зі своєю проблемою, розпитати про дії Профспілки, просто поговорити. Нас мало – штат первинки зовсім невеликий, кожен тягне по кілька напрямів роботи, але час для членів ПМГУ завжди знайдеться. Люди про це знають.
Авжеж, питання, з якими вони звертаються, сьогодні дещо змінилися. Серед турбот, яких ми не знали раніше, – закупівлі екіпірування для каметсталевців, які боронять Україну в лавах ЗСУ (цим разом із адміністрацією займаємось з перших днів війни, адже життя наших колег – абсолютний пріоритет), оформлення на профспілковому обліку працевлаштованих на комбінат переселенців (переважно це представники маріупольських ММК імені Ілліча та «Азовсталі»).
Але є і те, що завжди залишається актуальним: зокрема, боротьба за гідний рівень зарплати. Хоч економічна ситуація не сприяє успішним переговорам із роботодавцем з цього приводу, ми вважаємо, що рівень оплати праці на «КАМЕТ-СТАЛЬ» має бути порівнюваним зі спорідненим підприємством – «Запоріжсталлю». Нещодавно піднімали це питання в розмові генеральним директором Компанії «Метінвест» Юрієм Риженковим.
Ми знаємо, в яку сторону рухатися, розуміємо, як вирішувати завдання, що постають перед нами. Головне, щоб не втрутилися фактори, на які не вплинеш: щоб підприємство працювало, його продукція реалізовувалась. Трудовий колектив дуже на це сподівається, і ми разом з ним.
