Як цього року проходить сезон у профспілкових здравницях, чи мають можливість наші співвітчизники отримати на їх базі санаторно-курортне лікування або пройти курс реабілітації після перенесених хвороб? Про це – у репортажі з санаторію «Карпати» - однієї із провідних оздоровниць ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».
На території клінічного санаторію «Карпати» (Мукачівський район Закарпатської області) цієї осені багато відпочиваючих, тих, хто приїхав сюди полікуватись. На вихідних безліч весільних кортежів, які прагнуть потрапити до розташованого тут казкового замку Шенборнів. Нібито у повітрі панують любов й романтика, сподівання на щастя та гарну долю. Мені разом з дружиною також пощастило потрапити у ці благодатні краї саме восени.
Відчув не тільки неймовірне душевне піднесення, а ще й гордість за Батьківщину. Адже, не кожен з нас щодня замислюється про те, на якій насправді унікальній, неповторній та Богом даній землі нам пощастило жити! А потрапивши до верховин Українських Карпат, на землі Міжгір’я та Синевиру відчуваєш це усією своєю природою, дякуючи за те, що народився й живеш в Україні.
Зустрівся з директором, головним лікарем санаторію «Карпати» Іваном Кошелею, кандидатом медичних наук, Заслуженим лікарем України, який вже 12 років поспіль очолює цей профспілковий заклад. Враховуючи його ще молодий вік, можна сказати, що половину свого трудового життя він присвятив санаторію. На мою думку, це велике покликання, яке свідчить про його небайдужість до людей, про любов до лікарської справи і, звісно, до Карпат.
А що відчув сам Іван Кошеля, коли вперше побачив палац графа Шенборна з його витонченими силуетами готичних башт, які не тільки нагадують про величну історію цього краю та людей, які жили тут колись, а й у прямому сенсі зцілюють морально і фізично всіх, хто приїздить сюди в наші дні?
- Я з дитинства мешкав недалечко - у Свалявському районі, зараз райони об’єднали і тепер це Мукачівський район. Тут народився, виріс, ходив у школу у Сваляві і в перший раз на екскурсію до замку попав ще у 4-му класі школи.Пам’ятаю як мене вразив замок, він мав в собі щось таємниче, і мені це було дуже цікаво. Потім я вже більш дорослішим приходив сюди, гуляв парком та лісом, заходив на джерело краси, на озеро, мріяв про щось своє, дитяче.
Тоді я ще і не думав бути лікарем. Мій батько за фахом був інженером-енергетиком, мама – агроном. У ті часи сільськогосподарські землі задля більшої урожайності сильно оброблялись шкідливими добривами.
Й так трапилось, що моя мама у віці 32 роки на роботі отримала отруєння ядохімікатами. Їй нададали групу інвалідності через профзахворювання, все життя вона лікувалась, а я хоч і був маленьким, але дуже хотів їй допомогти. Це було таке відчайдушне прагнення. І може через це я після закінчення школи пішов на медичний. Вступив до Ужгороду, шість років навчався на стаціонарі, потім ще рік інтернатури, закінчив на відмінно. Направили мене спочатку в м.Новоград-Волинський Житомирської області, а згодом я працював травматологом у Мукачевому військовому госпіталі. Там із часом став завідувачем травматологічного відділення. Потім мене запросили на посаду головного лікаря Свалявської центральної районної лікарні, де я пропрацював з 1999 по 2010 рік. У той період я також і оперував, а вже з 2010 р. перейшов в ДП Клінічний санаторій «Карпати» ПрАТ лікувально-профілактичних закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».
Ми не є приватним закладом у повному значенні, а відносимось до профспілок і тому виконуємо соціальну функцію: приймаємо на лікування та реабілітацію різні категорії громадян: по путівках з Фонду соціального страхування, інвалідів, чорнобильців, атошниківі, також за власні кошти, - усіх оздоровлюємо. У 2010 році, коли я очолив заклад, у нас було 5 профільних відділень, здебільшого це лікування кардіологічних захворювань та реабілітації після інсультів, патологій вагітності. Але я побачив, що потрібно розширити ці напрямки. До мене приходили люди, дзвонили із пропозиціями щодо вдосконалення та покращення процесу лікування. Ми прислуховувались, готували необхідну документацію, брали участь у тендерах, відшукували профільних лікарів і з тих пір розширили напрями лікування в нашому санаторії, відкривши додатково ще 16 відділень.
Отже, на сьогодні у нас діють 10 соматичних і 11 реабілітаційних відділень.
З 2011 по 2014 рр. у нас відкрились додаткові відділення з лікування та реабілітації після травм, захворювань опори руху, дихальної системи, ендокринологічної системи, гастроентерологічних, урологічних і гінекологічних захворювань, патології вагітних, а як розпочалась АТО, - відділення психоемоційної реабілітації та ін. Можна сказати, саме життя нам підказувало, що найбільше потрібно людям.
Тепер у порівнянні з іншими санаторно-курортними закладами ми надаємо один з найбільших спектрів послуг з лікування та реабілітації, в т.ч. і хронічних захворювань. Як це працює? Припустимо, до нас приходить вже немолода людина, яка через свій поважний вік вже має декілька патологій, - у нас вона отримує можливість пролікувати одночасно усі свої хвороби. Організм людини лікується як єдине ціле, тому наше кредо – надати можливість людини отримати комплексне лікування. Ми прагнемо допомогти кожному швидко відновитись і стати у трудовий стрій, а у випадку, коли це хронічна патологія, то добитись швидкої ремісії».
На сьогодні санаторій «Карпати» - один з лідерів закарпатських оздоровниць, розташований на висоті 210 - 212 метрів над рівнем моря в долині річки Латориця, у передгір'ї південного схилу Карпатського хребта. Його територія - 40,6 га, 38 з яких є пам’яткою садово-паркового мистецтва. Усі дерева та рослини на території, з яких багато є унікальними, оберігаються та утримуються по належних правилах. Коли у 1946 році Закарпаття приєднали до Радянської України, з перших днів на базі замку запрацював кардіологічний санаторій. Історичний замок графа Фрідріха Шенборна – пам’ятка архітектури, яка належить державі. З Міністерством культури Україні у санаторію підписаний охоронний договір про його зберігання до 2055 року.
- Але Фонд держмайна весь час хоче забрати замок, навіть судиться з нами, - говорить Іван Іванович. - Проте, хочу наголосити, що майже 80 років замок зберігали саме профспілки. Ми постійно витрачаємо кошти на його утримання: це ремонт даху, підбілювання, підфарбування, заміна вікон, застосування енергозберігаючих технологій та ін.. Якби ми цього не зробили, то не виключно, що ця прекрасна будівля вже перетворилася на руїни, як це, на жаль, відбувається із багатьма іншими замками. Історично наш санаторій створений на базі палацу. Усі асоціюють: санаторій «Карпати», - це там, де замок Шенборнів, а держава хоче у нас його зібрати. Питання - з якою ціллю? Це знаєте, як з організму висмикнути серце…
Санаторій ніколи не закривається, ми працюємо круглорічно, в т.ч. і у зимовий період. У першому кварталі року у нас зазвичай трохи менше відпочиваючих. І ось так співпало, що з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну ми почали приймати, поселяти та кормити усіх, хто до нас приїздив. Тоді мені зателефонував голова правління «Укрпрофоздоровниці» Микола Субота, каже: потрібна допомога, і ми прийняли багато людей, в основному біженців. У нас проживали здебільшого жінки з діточками. В перші дні війни в санаторії щоденно перебували 550-570 людей на добу, хоча потужності становлять 478-515 ліжко-місць. У нас не було жодної вільної кімнати. До нас звертались і з обласної військово-цивільної адміністрації і з різних організацій, фондів з проханням прийняти людей і ми тоді нікому не відмовляли.
На той час довелося повністю зупинити лікувальну функцію закладу, бо найважливішим тоді було дати людям хоча б тимчасовий прихисток, забезпечити їх усім необхідним. Для підтримки функціонування санаторію відкликали наших працівників з відпусток. Ми не знали на якій період це все продовжиться і яким чином все це буде фінансуватись. Навіть брали кошти у борг для закупки продуктів та на інші потреби. На початку березня в нашому санаторії був утворений штаб з допомоги біженцям. Тоді з Києва до нас приїхали керівники ФПУ і Укрпрофоздоровниці на чолі з Григорієм Осовим. Завдяки активній роботі Гумштабу ФПУ вдалося акумулювати певні кошти і спрямувати їх на забезпечення перебування людей. Ми й до сьогодні утримуємо цих громадян у статусі ВПО, - це самі вразливі категорії, які втратили все і їм поки немає куди їхати. На першому поверсі клубу-їдальні у нас розміщений інформаційний стенд, який сповіщає про діяльність Гумштабу ФПУ.
З червня ми відкрили лікувальну базу санаторію і до нас хлинули сотні людей. На сьогодні санаторій повністю завантажений: більше 500 осіб проходять лікування. Це різні категорії: по путівках соцстраху і ті, хто проходить реабілітацію (як продовження стаціонарного лікування) через різні патології, оздоровлюємо і лікуємо пільговиків, приймаємо людей за власний кошт, але остання категорія небагато чисельна, тому ми закликаємо усіх приїздити до нас!
Протягом року ми можемо оздоровити до 9 тис. осіб з терміном перебування 18-24 дні.
Іван Кошеля з великим натхненням розповідає про свою роботу. Він переконаний, - якщо працюватимуть санаторії, від цього буде лише користь: по-перше, українці будуть оздоровлюватись, по-друге, працівники санаторію матимуть зарплату, по-третє, держава отримує податки. А саме головне – санаторій буде жити, а не занепадати. Хтось приїде на оздоровлення і, якщо йому сподобається, порадить комусь зі своїх знайомих, родичів також сюди приїхати і так діло триватиме.
Багато хто з відпочиваючих приїздить до «Карпат» декілька років поспіль. Тут цілюща вода, на території санаторію є озеро, тече природне джерело молодості, унікальний клімат, неперевершене повітря. Свого часу санаторій відвідували Президенти України, міністри і банкіри. У замку розташована капличка, на свята лунають дзвони і кожен відпочиваючий може тут пережити багато неповторних емоцій та відчуттів, зустріти для себе щось загадкове та дивовижне, що є тільки у Карпатах. Дійсно, побачивши усю цю красу, що нагадує казковий міраж, виникає бажання ще раз сюди повернутись.
Розповідаючи про економічні умови, в яких наразі працює санаторій «Карпати», його очільник висловив побажання щодо необхідності надання державою певних преференцій для тих закладів, які під час війни виконують гуманітарну функцію з допомоги нашим співгромадянам. Наприклад, щоб плату за енергоносії та газ для профспілкових санаторіїв, які приймають ВПО, прирівняти до розміру тарифу, що сплачують державні установи.
І ось практично під час нашого спілкування стало відомо, що, реагуючи на неодноразові звернення керівництва ФПУ до Уряду, ухвалено постанову КМУ № 1045, якою передбачено надання державної компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб не лише для державних і комунальних підприємств і закладів, а й для підприємств іншої форми власності, до яких відносяться профспілкові санаторії. З 1 вересня ця постанова набирає чинності і діятиме до завершення воєнного стану.
Отже, сподіваємось, що це стане відчутною підмогою для санаторно-курортних закладів профспілок у їхній такій необхідній людям роботі.
Разом до перемоги!
Олексій Корецький,
фото автора
