Як би ворог не намагався залякати нас, та ми не здамося! Ніколи! Нікому! Наші славні воїни ЗСУ гідно захищають нашу країну від ворога, а війська ППО та ПВО – від ворожих ракет та дронів! І все ж у воєнний час окрім роботи, новин про події на фронті хочеться мати якийсь позитив від спілкування з артистами, діячами культури і мистецтв, творчими людьми, відвідувати виставки та музеї.
Минулої суботи (29 жовтня) на сцені нашого профспілкового закладу культури – Міжнародного центру культури і мистецтв профспілок України, більш відомого як Жовтневий палац, відбулася публіцистична вистава «Свідоцтво про життя» за однойменною книгою А.Роговцевої. Глядацький зал був переповнений! І, перечекавши у безпечному місці двогодинну повітряну тривогу, яка прозвучала якраз перед початком дійства, люди таки дочекалися зустрічі з улюбленими акторами!
Цього дня ми побачили на сцені Ларису Руснак, Світлану Орліченко, Ольгу Атанасову, Олену Дудич, Анастасію Кірєєву, Олексія Петрожицького, а також Ахтема Сеітаблаєва та Олексія Скляренка, які прямо з фронту прибули до Києва на один день зіграти у спектаклі, а вже пізно ввечері у військовому однострої вирушили на захист Вітчизни.
Та ось у фіналі вистави на сцену вийшла вона – наша улюблениця, Герой України, народна артистка України Ада Миколаївна Роговцева. Маленька, тендітна акторка, яка заворожує глядачів своєю грою та й словом. Вона декламувала власні вірші, була щирою з глядачами, говорила про те, як важливо сьогодні допомагати армії і підтримувати один одного у важкий для країни час. Зал, стоячи і з оваціями, проводжав цю справжню патріотку, мужню Жінку, справді народну акторку з величезним оберемком квітів.
А у гримерці на Аду Миколаївну очікувала несподіванка: з букетом троянд до неї підійшла маленька дівчинка, її землячка – глухівчанка Олександра Крученко, прикордонниця з Маріуполя, яка 17 жовтня повернулася на рідну землю після п’ятимісячного полону в Оленівці, куди вона потрапила разом з побратимами з Азовсталі. Бачили б ви реакцію Ади Миколаївни! Вона обійняла цю дівчинку й довго тримала її в свої обіймах, а Олександра дякувала за спектакль, за позитивні емоції, які вона отримала від гри акторів, і сказала, що такі спектаклі надихають бійців і дають нові сили. «Все буде Україна» - такі слова Олександра весь час говорила своїм побратимам під час полону, і таки дочекалася звільнення, не зрадивши своїй країні!
Марія Гриценко,
голова профкому ППО апарату ФПУ
