«Ой, хто-хто Миколая любить?...», - ці слова голосно лунають у профспілковому санаторії «Горинь», що в поліському Степані. А очі дітвори випромінюють цікавість: що ж приніс їм святий Миколай?
У його ролі – Микола Вознюк, голова обласної профспілкової організації працівників споживчої кооперації, заступник голови правління споживспілки. Цього разу приїхали разом із Володимиром Якимчуком, головою обласної профспілки лісівників.
За словами директорки закладу Лариси Шишковської, профспілчани-лісівники завжди відгукуються на прохання допомогти мешканцям санаторію. Вкрай необхідна цієї зими допомога паливними матеріалами, адже, через терористичні атаки росії у закладі зникає світло, як наслідок - вимикається опалення. Доводиться опалювати дровами.
З нагоди свята привезли солодкі подарунки та мандарини: вітаміни ж бо потрібні не лише дітворі, а й старшим людям, які знайшли тут прихисток, тікаючи від жахіть війни. Тоді, на початку березня, санаторій просто відчинив для них свої гостинні двері. А всі проблеми допомогли вирішити добрі люди.
- Відтоді минуло майже десять місяців, - а ми й на день не припинили роботу. Комусь знадобилося побути в нас кілька тижнів чи місяців, хтось вимушено затримався значно довше. Були періоди, коли розміщували до трьох сотень людей. Нині ж зимує близько сотні, серед них 15 діток. Приміром, від третього березня в нас живе викладач із Бородянки Ірина Сагайдак із неповнолітнім сином. Звісно, вона дуже хоче повернутися додому: але ще, на жаль, не може… Адже в її квартирі, яку встигла виплатити перед самісінькою війною, жити поки неможливо. Уже обжилися в нас Лариса Носуля з чоловіком, яким по 80 років, Валентина Гордієнко, яка тут, на жаль, втратила й поховала сина, Валентина та Микола Соляники з Харкова та їхня сваха теж харків’янка Людмила Ніколаєвська, - розповідає директорка санаторію Лариса Шишковська.
- До речі, на моє запитання, чому вона не поїхала за кордон разом із донькою та онуками, пані Людмила відповіла: хочу жити й померти на рідній землі, - додає Микола Вознюк. До слова, це вже не перший його візит до санаторію за дорученням голови правління споживспілки Петра Бараша: звісно ж, не з порожніми руками.
Отак і став профспілковий санаторій хабом для внутрішньо переміщених осіб. Тут їм по-справжньому затишно та комфортно. І цього комфорту додають у тому числі кооператори. Зокрема, голова правління Степанського споживчого товариства Олена Шустик, яка є активним волонтером. Тут таки, на святі Миколая, вона звернулася до людей зі зворушливими словами підтримки: бо й справді, намагається допомогти їм не лише матеріально, - вкладає в цю непросту справу душу…
Ось він, головний посил Миколая, прийдешнього Різдва та всього циклу новорічних свят: поділитися з ближнім часточкою душі. Війна зробила його ще більш актуальним. Твердо знаємо: добро та світло точно переможуть темряву.
Інна ОМЕЛЯНЧУК
https://www.facebook.com/fpu.rivne/posts/pfbid02NnR2LQdagYKYtaEjhhFybofwg2BFNVJ6hNxshMi6dLvTb7s2Acb74JdzefxaVkhDl
